ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 Історія становлення юридичної освіти в Україні……………………………………………..5

РОЗДІЛ 2 СТАНОВЛЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ

В УКРАЇНІ І СУЧАСНІСТЬ…………………………………..27

ВИСНОВКИ………………………………………………………43

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………….45

ВСТУП

В останні роки система юридичної підготовки фахівців в
Україні зазнала істотних змін. 3 підвищенням значення права у
житті суспільства суттєво розширились межі правової діяльності в
сферах державного будівництва, економіки, забезпечення
суспільного порядку та інших, а відтак значно збільшився престиж
юридичної професії, попит на юристів. Помітно поширилась мережа вищих юридичних учбових закладів. Якщо у недалекому минулому центри юридичної освіти і науки зосереджувалися в основному у містах Києві, Харкові, Львові,Донецьку, Одесі, то сьогодні фахівців з вищою юридичною освітою готують Сімферопольський, Прикарпатський(Івано-Франківськ) Дніпропетровський, Ужгородський, Східноукраїнський (Луганськ)державні університети.

Картина системи юридичної освіти була б не повною, якщо б не зазначити юридичних закладів 1-го та 2-го рівнів акредитації В основному, вони функціонують у системі Міністерства внутрішніх справ України.

Маючи добру матеріально-технічну базу, досвідчені викладацько-педагогічні кадри, вони складають важливий і корисний компонент системи юридичної освіти України. Чималу роль в цій галузі покликане відігравати правове навчання у середній школі, де викладається курс "Основи держави та права". Не дивлячись на великі складнощі в організації навчання — обмеженість програми, брак кваліфікованих кадрів, вчителів з цієї дисципліни, навчальних посібників, мізерність матеріально-технічної бази, школи дають учням первинні знання про право, виховують навички їх застосування в реальному житті, формують основи правової культури та правосвідомості.

Юридична освіта - явище багатогранне. В залежності від того, до якого профілю юридичної діяльності готуються фахівці, складається відповідна програма їх навчання, де поряд з фундаментальними знаннями передбачається надання студентам, слухачам спеціальних знань з урахуванням специфіки тієї сфери, де їм доведеться працювати. Так, майбутнім прокурорам, суддям необхідно глибоко знати кримінальне, цивільне, трудове, шлюбно-сімейне, адміністративне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право. Для слідчих особливо важливо добре знати кримінальне, кримінапьно-процесуальне право. Юристам, що працюють у сфері державного будівництва, необхідно володіти знаннями конституційного, адміністративного права Юрисконсультам та іншим фахівцям, що діють у галузях економіки, потрібні широкі знання цивільного, господарського права, арбітражної практики, нотаріусам - знання цивільного права. Безперечно, цим не обмежується коло знань юристів, рівень кваліфікації яких залежить від постійного пошуку, здатності орієнтуватися у всьому комплексі правових знань, у численних змінах діючого законодавства.

Отже з цього можна сказати, що юридична освіта - це сукупність організаційно-виховних, інформаційних, процесуальних та Інших заходів, за допомогою яких здійснюється процес професійного відбору кадрів, їх правового виховання та навчання для вирішення практичних завдань соціального життя, задоволення законних потреб та інтересів членів суспільства.

РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ Становлення юридичної освіти в Україні

Юридичний факультет - це вища елітна школа правничої освіти та правової думки в Україні, який з часу свого заснування здобув міжнародне визнання в багатьох країнах світу своїми науковими доробками та якістю підготовки правників на засадах світових стандартів. Він є піонером системи юридичної освіти в Україні, генератором національної правничої ідеї, її уособленням, флагманом правничої освіти в Україні.

Заняття для перших 35 студентів юридичного факультету розпочалися у 1835 році. Повів їх у царину юридичної науки перший декан факультету професор Ігнатій Данилович, один із найосвіченіших вчених, який виконував роботи по кодифікації польсько-литовських законів і з прибуттям до Києва у 1835 році був призначений на кафедру поліційних і кримінальних законів.

Зазначу, що у перші роки функціонування юридичного факультету, його декани обиралися Вченою Радою щорічно.

Згідно зі Статутом Київського університету імені Святого Володимира від 25 грудня 1833 року на юридичному факультеті вивчалися: енциклопедія права (загальний систематизований огляд законодавства); основні закони та уложення Російської імперії, закони про громадянський стан людей у державі; цивільні закони (загальні та особливі), зокрема кредитне, торговельне, фабричне законодавство та локальне (звичаєве) право; кримінальне законодавство; закони благочинства; закони про державні зобов'язання і фінанси, римське право та його історія. Крім того, викладалася і така спеціальна дисципліна, як церковне право.

1. Особливістю перших років функціонування факультету було те, що більшість викладачів крім фахової мали і духовну (релігійну) освіту. Це створювало висококультурну ауру життя факультету, сповненого людяності, високої професійності і християнської духовності. Першим професором на юридичному факультеті по кафедрі римського права був О.Міцкевич, рідний брат знаменитого польського поета А.Міцкевича, бувший вчитель волинського ліцею, який в 1837 році був переведений до Харківського університету.

Юридичний факультет був першим істинно правничим факультетом на Європейському континенті, враховуючи, що на тодішніх юридичних факультетах викладалася головним чином наука про мораль (етику) і застаріла система природного і римського права, цивільні та кримінальні закони, судочинство та фактично існували тільки етико-політичні факультети.

2. Можна припустити, що ініціатором створення юридичного факультету і головним укладачем першого плану його структурної побудови був М.Сперанський, більшість учнів якого стали професорами юридичного факультету Київського університету: К.Неволін на кафедрі енциклопедії законодавства, С.Богородський на кафедрі законів благочинства і благоустрою, С.Орнатський на кафедрі цивільних законів, А.Федотов-Чеховський на кафедрі римського права замість переведеного до Харківського університету проф. А.Міцкевича. Всі вони згодом стали визначними вченими і керівниками юридичної освіти Університету імені Св. Володимира.

В квітні 1837 року К.Неволіна, який викладав на кафедрі енциклопедії законодавства та російських державних законів, обрали третім після Максимовича і В.Циха ректором Університету Св. Володимира. У зв'язку з істотними управлінськими навантаженнями за клопотанням ученої ради університету міністром освіти було призначено у грудні 1838 року на допомогу ректору ад'юнктом юридичного факультету М.Іванішева, який став згодом улюбленим учнем К.Неволіна. Останній не тільки був чудовим керівником вузу,