Тому ухиленням від сплати штрафу є поведінка засудженого, пов'я-зана з прагненням уникнути покарання при наявності можливості сплатити штраф. Ця поведінка може виражатися в діях, спрямованих на приховання: а) майна, на яке може бути звернуто стягнення (пере-міщення майна в невідоме державному виконавцю місце, розтрата, від-чуження, незаконна передача іншим особам, знищення (вилучення) документів, що підтверджують право на майно тощо); б) доходів (вилу-чення, знищення, підробка документів, на підставі яких установлюється заробітна плата або інший доход засудженого, приховання місця робо-ти, джерела одержання інших доходів, на які може бути звернуто стяг-нення, тощо).

Проте на практиці трапляються випадки, коли державним виконав-цем були вжиті всі заходи примусового виконання даного штрафу, але він так і не був сплачений або був сплачений частково. При цьому за-суджений не здійснював дій, направлених на ухилення від виконання покарання у виді штрафу. Причин виникнення такої ситуації може бути принаймні дві. По-перше, при винесенні вироку у виді штрафу суддя не врахував майновий стан винного. По-друге, майнове становище засудже-ного може погіршитися після винесення вироку. У Кримінальному кодексі України питання заміни штрафу регулює ч. 4 ст. 53. Так, у разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум до-ходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Згідно із ст. 28 Кримінально-виконавчого кодексу після стягнення штрафу виконавчий лист з відміткою про виконання вироку повертається суду, який постановив вирок.

Використана література:

Кримінально-виконавчий кодекс України;

Кримінальний кодекс України;

Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р.;

Наказ Державного департамента України з питань виконання покарань від 16.12.2003 № 261 „Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарань осіб, засуджених до позбавлення волі”;

В.М.Трубников Кримінально-виконавче право, „Право”, -Х: 2001;

А.Х.Степанюк Кримінально-виконавче право, „Право”, -Х: 2005;

О.М.Джужа Кримінально-виконавче право, „Юрінком-Інтер”, -Х: 2001.