Зобов'язання із відшкодування шкоди завдячують своїм походженням римській юриспруденції, тому їх традиційно прийнято називати деліктними і відповідно відповідальність за завдану шкоду - деліктною.

Характерними рисами деліктних зобов'язань є те, що вони:

- виникають внаслідок неправомірних рішень, дій чи безді-яльності заподіювача;

- настають у тому випадку, коли потерпілий і заподіював шкоди не знаходилися в цивільних правовідносинах;

- це завжди новий юридичний обов'язок, який покладаєть-ся на правопорушника замість невиконаного;

- виникають при порушенні абсолютного права потерпілого;

- регулюються імперативними нормами;

- виступають тільки у формі відшкодування шкоди;

- на розмір відшкодування впливає умисел і груба необереж-ність потерпілого та матеріальний стан заподіювача шко-ди в особі фізичної особи;

- наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподі-ювача вини є обов'язковими умовами виникнення поза-договірної відповідальності (крім випадків передбаче-них законом).

Зобов'язання із відшкодування шкоди слід відмежовувати від договірних зобов'язань. Так, а) договірні зобов'язання ви-никають у разі укладення цивільно-правового договору (зокре-ма, договірна відповідальність настає за невиконання або нена-лежне виконання умов договору), а зобов'язання із відшкоду-вання шкоди в тому випадку, коли потерпілий і заподіював шкоди не знаходилися в цивільних правовідносинах (однак правила про деліктну відповідальність поширюються й на за-вдання шкоди особою, з якою у потерпілого укладено договір. Мова йде, зокрема, про відшкодування шкоди, завданої внаслі-док недоліків товарів, робіт (послуг) (статті 1209-1211 ЦК); б) договірні зобов'язання - це завжди існуючі між сторонами зобов'язання, а зобов'язання із відшкодування шкоди - це завжди новий юридичний обов'язок, який покладається на пра-вопорушника замість невиконаного; в) договірні зобов'язання є відносними, а зобов'язання із відшкодування шкоди - абсолют-ними; г) договірні зобов'язання регулюються як імперативни-ми, так і диспозитивними нормами, а зобов'язання із відшкоду-вання шкоди - виключно імперативними; д) у разі невико-нання або неналежного виконання договірного зобов'язання можлива відповідальність як у формі відшкодування збитків, так і у формі сплати неустойки, штрафу, а зобов'язання із від-шкодування шкоди виступають тільки у формі відшкодування шкоди (що видно із самої назви зобов'язань); є) у договірних зобов'язаннях на розмір відповідальності впливає вина креди-тора, а для зобов'язань із відшкодування шкоди має значення тільки умисел і груба необережність потерпілого та матеріаль-ний стан заподіювача шкоди - фізичної особи.

ЦК розрізняє загальні та спеціальні види зобов'язань із від-шкодування шкоди. Так, до загальних видів законодавець від-носить зобов'язання із відшкодування шкоди, завданої особі, та зобов'язання із відшкодування шкоди, завданої майну.

Шкода, завдана особі, виражається або в ушкодженні здоров'я каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або в завданні смерті потерпілого. Крім того, до даного виду відносяться і зобов'я-зання із відшкодування моральної шкоди. В цих випадках шкода проявляється, з одного боку, у фізичних і моральних стражданнях, які відчуває потерпілий, з іншого - в майновій шкоді, яка є результатом поведінки заподіювача. Майнові втрати особи складаються з додаткових витрат на лікування, протезу-вання і того заробітку, який він втратив в результаті неправо-мірних рішень, дій або бездіяльності. В зобов'язаннях внаслі-док завдання смерті годувальнику майнова шкода зводиться до витрат на поховання померлого і до втрати тієї частини заробітку годувальника, яка при його житті припадала на част-ку утриманців. Таким чином, зобов'язання із відшкодування шкоди, завданої особі, характеризується тим, що об'єктом по-сягання виступає безпосередньо людина. У даному випадку май-нова шкода є результатом не прямого і не безпосереднього знищення, пошкодження або присвоєння майна, а наслідком завдання шкоди особі. Тому метою зобов'язань із відшкоду-вання шкоди даного виду є відновлення здоров'я потерпілого. Якщо ж відновити здоров'я неможливо, або шкода виражена в завданні смерті годувальнику, то зобов'язання із відшкодування шкоди мають одну мету - відшкодувати ту майнову шкоду, яку в результаті нещасного випадку завдано непрацездатним утри-манцям померлого годувальника. Таким чином, зобов'язання із відшкодування шкоди, завданої особі, не ставить своєю метою охорону власності. Охорона відносин власності входить у завдання зобов'язань із відшкодування шкоди, завданої майну.

Шкода, завдана майну, свідчить про порушення майнової сфе-ри особи у формі зменшення його майнових благ або їх знеці-нення.

До спеціальних видів зобов'язань із відшкодування шкоди ЦК відносить зобов'язання із: відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи ін-шою особою; відшкодування шкоди, завданої органом держав-ної влади Автономної Республіки Крим або органом місцево-го самоврядування; відшкодування шкоди, завданої незакон-ними діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду; відшкодування шкоди, завданої малолітньою і неповнолітньою особою; відшко-дування шкоди, завданої недієздатною і обмежено дієздатною особою, а також особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; відшкодування ядер-ної шкоди; відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами; відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність; відшкодування шкоди, завданої ка-ліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг); від-шкодування моральної шкоди.

2. Завдання шкоди життю та здоров'ю фізичної особи поро-джує відповідний обов'язок відшкодувати завдану шкоду. Од-нак порівняно з загальними підставами відшкодування завда-ної шкоди (ст.1166 ЦК) даний вид деліктних зобов'язань наді-лений цілою низкою специфічних ознак.

В ст. 1195 ЦК містяться загальні підстави відшкодування шкоди, завданої здоров'ю фізичної особи внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я.

Ця стаття є загальною нормою та стосується усіх без винятку випадків завдання шкоди