жит-тю та здоров'ю. Однак у випадках, коли шкода завдається від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю-вання працівнику, який застрахований в порядку загальнообо-в'язкового державного соціального страхування, то виникає ціла низка специфічних ознак. Так, насамперед, окрім ЦК ці зобо-в'язання врегульовуються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страху-вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Кодек-сом законів про працю України, Законом України ”Про охоро-ну праці” та іншими нормативно-правовими актами. Обов'язко-вому страхуванню від нещасного випадку підлягають: а) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); б) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіран-ти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажу-вання), виконання робіт на підприємствах; в) особи, які утри-муються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробницт-ві цих установ або інших підприємствах за спеціальними дого-ворами. Крім того добровільно можуть застрахуватися також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працю-ють у релігійних організаціях на виборних посадах; особи, які забезпечують себе роботою самостійно; громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Особливість у відшкодуванні цього делікту полягає в тому, що відповідальність відшкодувати відповідну шкоду поклада-ється на певний фонд соціального страхування. І тільки у ви-падку, якщо сума страхових виплат не покриває завданої шко-ди в повному обсязі, то страхувальник має право вимагати від-шкодування шкоди в частці, якої не вистачає в заподіювача шкоди, чи особи, яка несе відповідальність за це завдання.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове дер-жавне соціальне страхування від 14 січня 1998 року відмінили Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподія-ної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з вико-нанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Ка-бінету Міністрів України від 23 червня 1993 року.
В ч. 2 ст. 1195 ЦК України закріплюється обов'язок від-шкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкоджен-ням здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала. Так, розмір майнових втрат, що зазнала фізична особа внаслідок завдання цієї шкоди, законодавець визначає, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з ч. 3 ст. 1195 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкоджен-ням здоров'я без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втра-тою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Вони заважаються засобами соціального захисту, завдяки яким держава реалізує свою соціальну функцію, тому такі відносини не є цивільно-правовими зобов'язаннями.
Уперше на рівні Закону в ст. 1187 дається визначення дже-рела підвищеної небезпеки як „діяльності, пов'язаної з вико-ристанням, зберіганням або утриманням транспортних засо-бів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хі-мічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для осіб, що цю діяльність здійснює, та інших осіб”. Наприклад, літак, автомобіль небезпечні неможливістю їх миттєвої зупин-ки, а будівництво - тією ж неможливістю зупинки техніки; предметами, піднятими на висоту, або заглибленими і заподіян-ням саме механічних ушкоджень (каліцтва).
Так, законодавця цікавлять особливі, специфічні властивості об'єкта: ймовірність проявлення цих шкідливих властивостей навіть при максимальній уважності володільця джерела під час його експлуатації при врахуванні ним усіх відомих йому спе-цифічних шкідливих проявів джерела; при зведенні ймовірнос-ті заподіяння шкоди вольовим зусиллям володільця джерела підвищеної небезпеки до можливого мінімуму. Джерело підви-щеної небезпеки має місце там, де діяльність людини може запо-діяти шкоду оточуючим за звичайних умов, коли шкідливість речі не може бути усунена повністю, незважаючи на найбільшу непередбачуваність зі сторони її власника.
Тобто, найбільш характерними ознаками джерела підвище-ної небезпеки є: а) неможливість повного контролю зі сторони людини; б) наявність шкідливих властивостей; в) велика ймо-вірність завдання шкоди.
В ч. 1 ст. 1187 України закріплено тільки приблизний пе-релік джерел підвищеної небезпеки: транспортні засоби, меха-нізми та обладнання, хімічні, радіоактивні, вибухо- і вогненебез-печні та інші речовини, дикі звірі, службові собаки та собаки бійцівських порід тощо. Вичерпний їх перелік навести немо-жливо у зв'язку із постійним розвитком науки та техніки. Саме у зв'язку з відсутністю виключного переліку на практиці виникає необхідність вирішення питання про те, що можна від-нести до джерела підвищеної небезпеки, а що в цей перелік не включається. Тому суд, вирішуючи питання про можливість віднесення діяльності до джерела підвищеної небезпеки, з'ясо-вує наявність його характерних ознак.
Так, судова практика визнає джерелом підвищеної небезпе-ки будь-яке застосування концентрованої енергії у таких ви-падках, коли енергія використовувалася не в споживчих цілях, не в побуті, а на виробництві, на транспорті. Тому газопровід, електромережа в квартирі не визнаються джерелом підвище-ної небезпеки, оскільки умови їх використання не створюють ніякої небезпеки для оточуючих.
Всі так звані засоби звичайного озброєння (танки, артилерія, ракети тощо) є джерелом підвищеної небезпеки. До цих джерел наука і практика відносить, також, і всі військово-транспорт-ні засоби як: автомашини, самохідні установки та ін.
Одна й та сама річ (агрегат, комплексне обладнання тощо) може створювати різного роду підвищену небезпеку для оточу-ючих. Наприклад, до транспортних засобів відносяться також, тролейбуси, трамваї та ін., що приводяться в рух електричною енергією. Цей вид транспорту володіє певними особливостями, оскільки його шкідливі властивості не тільки механічного ха-рактеру, але й також проявляються у можливості ураження електричним струмом.
До фізико-хімічних джерел підвищеної небезпеки відносять всі промислові або науково-дослідні