1. Способи захисту встановлені у нормах матеріального права. Так, ст. 16 ЦК України встановлює способи захисту цивільних прав та передбачає можливість встановлення законом та договором інших способів захисту права. Ст. 20 ГК України також встановлює способи захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів і передбачає можливість встановлення інших способів захисту прав законом.

„На позиції можливості захисту прав способами, що встановлені законом і договором, стоїть Сімейний кодекс. Земельний кодекс передбачає захист прав тільки способами, передбаченими законом (ст. 152). Нарешті і в ст. 4 нового Цивільного процесуального кодексу України було включене положення про те, що суд захищає право у спосіб, визначений законами України”1

„Однією із істотних характеристик способу захисту як правової категорії є його цільова спрямованість. Як складовий елемент механізму захисту цивільних прав, спосіб захисту повинен, перш за все, забезпечувати можливість досягнення мети захисту”2

Необхідно мати на увазі, що п. 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визнає право на доступ правосуддя. Це означає, що особа має право пред’явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру порушення, яке мало місце. Судді Верховного Суду України у колективній праці вважають можливим у разі посилання на п. 1 ст. 6 Конвенції позову про визнання відсутності права, про його припинення, про визнання обов’язків іншої сторони, про зміну прав та обов’язків тощо (до речі, ч. 2 ст. 20 ГК передбачає можливість пред’явлення вимоги про визнання відсутності права)3