Відповідно до ч. 5, 6, 7 пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року № 58 власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку встановленому пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Як бачимо в нашому випадку адміністрацією заводу, де працював Паскєвич, були порушені норми чинного трудового законодавства, тому він має право звернутися до суду з позовною вимогою для захисту своїх порушених прав. Його позовні вимоги щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку за 1999 рік та заробітну плату за час вимушеного прогулу за вказаний в задачі час, а також щодо визнання раніше внесеного запису про день звільнення недійсним та внесення нового запису є цілком законними і підлягають задоволенню.