Завдання 1.

Громадянка Тимошенко звернулася до суду з заявою про оголошення її чоловіка померлим. У заяві вона вказала, що відомостей про місцезнаходження її чоловіка вона не має 4 роки, а до цього він ухилявся від сплати аліментів, у зв’язку з чим було оголошено його розшук.

Суд на підставі заяви Тимошенко та довідки житлової контори з останнього місця проживання Тимошенко виніс рішення про визнання його безвісно відсутнім. Крім того суддя пояснив Тимошенко, що вона може через 3 роки після вступу в силу рішення про визнання її чоловіка безвісно відсутнім, подати заяву до суду про оголошення його померлим.

Чи правильне рішення виніс суд?

Які умови та наслідки визнання безвісно відсутнім та оголошення померлим?

Відповідь:

Для правильного вирішення цієї задачі нам необхідно з’ясувати поняття: визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення фізичної особи померлою.

Так, згідно ч. 1 ст. 43 ЦК України „Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування”.

Що ж стосується оголошення фізичної особи померлою, то нас цікавить не всі випадки, а лише та частина, коли у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років (ч.1 ст. 46 ЦК України).

За умовою задачі гр. Тимошенко звернулася до суду з заявою про оголошення свого чоловіка померлим саме з підстави того, що 4 роки не має відомостей про місце його перебування у місці його постійного проживання. Даний факт підтверджується матеріалами, зібраними державною виконавчою службою та рішенням суду про розшук його, як боржника по сплаті аліментів на утримання дитини, відповідною довідкою житлово-експлуатаційної організації тощо.

За таких умов суд повинен був задовольнити заяву гр. Тимошенко, а саме визнати її чоловіка померлим.

Прийняття судом всупереч заявленим гр. Тимошенко вимогам рішення про визнання її чоловіка безвісно відсутнім, а також пояснення судді, що з заявою про оголошення цієї особи померлою, заявниця може звернутися лише через три роки після вступу в силу рішення про визнання його безвісно відсутнім є неправильним і незаконним.

Для прийняття судом рішення про оголошення фізичної особи померлою не має матеріально-правового значення та обставина, приймалось до цього судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньої чи ні.

Таким чином суд по даній справі виніс неправильне і незаконне рішення.

Що ж стосується умов та наслідків визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою, то вони наступні:

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою не зачіпає безпосередньо її правоздатності та дієздатності. Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою після набрання ним законної сили є лише підставою для опису майна безвісно відсутньої особи нотаріусом та для прийняття ним постанови про встановлення опіки над майном цієї особи. Орган опіки та піклування за місцем знаходження майна на підставі постанови нотаріуса про встановлення опіки над майном призначає опікуна над майном. З цього майна опікун видає утримання громадянам, яких безвісно відсутня особа зобов’язана за законом утримувати, а також погашає заборгованість за іншими зобов’язаннями безвісно відсутньої особи. Опікун здійснює також управління майном в інтересах особи, що визнана безвісно відсутньою, приймає виконання цивільних обов’язків на користь особи, що визнана безвісно відсутньою.

Здійснюючи дії щодо надання утримання громадянам, яких безвісно відсутній відповідно до закону зобов’язаний утримувати, а також стосовно погашення заборгованості за іншими зобов’язаннями безвісно відсутнього, опікун діє як представник на підставі адміністративного акту (рішення чи розпорядження про призначення опікуном). Укладати інші угоди з майном безвісно відсутнього опікун не вправі.

Описує майно безвісно відсутньої особи нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи на підставі рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою. Відповідно до ст. 60 Закону України „Про нотаріат” опис майна можуть здійснювати і нотаріуси за місцем знаходження майна особи, що визнана судом безвісно відсутньою.

Нотаріусу надається також повноваження встановлювати опіку над майном особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом відповідного рішення. Це можливо і до подання до суду заяви про визнання особи безвісно відсутньою, оскільки таке допускається ч. 2 ст. 44 ЦК України. Така можливість, зокрема, може бути використана за необхідності охорони майнових інтересів особи, місце знаходження якої невідоме, якщо не сплив строк, що дає право визнати особу безвісно вітсутньою.

Оголошення фізичної особи померлою є підставою для запису акта про смерть відділом реєстрації актів цивільного стану в Україні (п. 3.5 Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні).

Оголошення судом фізичної особи померлою тягне виникнення спадкових правовідносин відповідно до загальних правил про спадкування. Але нерухоме майно, що перейшло до спадкоємців такої особи, забороняється відчужувати на протязі п’яти років (з дня одержання свідоцтва про право на спадщину, оскільки з цього дня воно повинне вважатись таким, що перейшло до спадкоємців). З метою забезпечення дотримання цієї заборони на нотаріуса, що видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину, до якої входить нерухоме майно, покладається обов’язок накласти заборону на відчуження цього майна. Накладення заборони відповідно до ст. 73 Закону України „Про нотаріат” та п.134-137 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України здійснюється шляхом вчинення напису про це на свідоцтві про право на спадщину.

Особам, які втратили годувальника, і які мають відповідно до законодавства право на пенсію в разі втрати годувальника, призначається пенсія. Зобов’язання, які відповідно до ст. 608 ЦК України припиняються смертю боржника або