4. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові
права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у
відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання,
що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або
кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять
за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права
і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

5. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший
до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові
права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

6. Суб'єкт господарювання ліквідується:

за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи
у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім
випадків, передбачених законом;

у разі скасування його державної реєстрації у випадках,
передбачених законом.

7. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта
господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення
його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається
ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про
припинення його діяльності. Такий запис вноситься після
затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього
Кодексу.

8. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської
організації або припинення діяльності індивідуального підприємця
підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку
до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні
органу державної влади або органу місцевого самоврядування за
місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з
дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.

Стаття 60. Загальний порядок ліквідації суб'єкта
господарювання

1. Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється
ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками)
майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками
(органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший
порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію
суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган
управління суб'єкта, що ліквідується.

2. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію
суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки
проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій
кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня
оголошення про ліквідацію.

3. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить
ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах
відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про
порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих)
кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені
цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

( Частина третя статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2424-IV ( ) від 04.02.2005 )

4. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів
щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта
господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів,
з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта
господарювання.

5. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта
господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами,
складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу,
який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота
ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому
законодавством порядку.

Стаття 61. Порядок розрахунків з кредиторами у разі
ліквідації суб'єкта господарювання

1. Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що
ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не
передбачено цим Кодексом та іншими законами.

2. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів
визначаються відповідно до закону.

3. Претензії, що не задоволені через відсутність майна
суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною
комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання
повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не
звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у
задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено,
вважаються погашеними.

4. Майно, що залишилося після задоволення претензій
кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Глава 7
ПІДПРИЄМСТВО

Стаття 62. Підприємство як організаційна форма
господарювання

1. Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання,
створений компетентним органом державної влади або органом
місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення
суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення
виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської
діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими
законами.

2. Підприємства можуть створюватись як для здійснення
підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

3. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на
основі статуту.

4. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно,
самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм
найменуванням та ідентифікаційним кодом.

5. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Стаття 63. Види та організаційні форми підприємств

1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в
Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності
громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності
(підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної
власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі
об'єднання майна різних