Правові аспекти випуску та обігу корпоративних облігацій в Україні

Важливою складовою ринку цінних паперів як в Україні, так і в інших державах є ринок корпоративних облігацій. Для інвесторів цей ринок привабливий насамперед тим, що облігації є менш ризиковими цінними паперами, ніж акції. Це зумовлено перш за все зобов’язанням емітента погасити облігації та сплатити відсотки незалежно від розміру прибутку. Власникам підприємств і крупним акціонерам більш вигідно залучати кошти шляхом випуску облігацій. На відміну від додаткової емісії акцій та збільшення статутного фонду підприємства при розміщенні облігацій не перерозподіляється акціонерний капітал.

Законодавство в сфері регулювання випуску та обігу облігацій, як і більшість нормативно-правових актів України про цінні папери, є застарілим, оскільки нормативно-правові акти розроблялися і приймалися ще за часи, коли ринок цінних паперів не відігравав значної ролі в економіці країни. На сьогодні це законодавство потребує значного вдосконалення, зокрема скасування колізій та уточнення термінології. Закони України “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про господарські товариства” парламент прийняв ще в 1991 році, однак внесені в них зміни суттєво не вплинули на загальний принцип регулювання правовідносин щодо цінних паперів. Виходом з цієї ситуації може стати прийняття Верховною Радою України низки законопроектів, які стосуються проблем регулювання фондового ринку.

Успішний розвиток ринку облігацій в Україні є початковим етапом створення ефективного ринку цінних паперів, що в свою чергу сприятиме залученню інвестицій до економіки країни. На цьому етапі в Україні необхідно створити прогресивне, узгоджене й зрозуміле законодавство щодо ринку цінних паперів та їх обігу.

В нашій державі, згідно з чинним законодавством, випускаються й обертаються такі види облігацій: облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик і облігації підприємств (корпоративні облігації). Про останні й піде мова далі.

Відомо, що акції випускаються без установленого терміну обігу, засвідчують пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджують право на участь в управлінні акціонерним товариством і дають власнику право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частину майна при ліквідації підприємства. На відміну від акцій, облігація засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість даного цінного паперу в зазначений термін з виплатою фіксованого відсотку, якщо інше не передбачено умовами випуску облігацій. Тобто, володар будь-якої облігації є кредитором, а володар будь-якої акції – власником. Незважаючи на те що власники облігацій не мають права управляти справами товариства й отримувати частину чистого прибутку, вони вправі вимагати захисту своїх законних прав та інтересів, зокрема визнання підприємства-емітента банкрутом.

Акціонерне товариство може випускати облігації тільки після повної оплати всіх випущених акцій. Оплата облігацій у підприємства-емітента здійснюється, відповідно до вимог законодавства України, виключно в грошовій формі. Відповідно до ст. 12 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 р. № 1201-XII (далі – Закон про цінні папери), інша форма розрахунків не допускається.

Існують такі види облігацій підприємств: іменні й на пред’явника; відсоткові та безвідсоткові (цільові); такі, що вільно обертаються та з обмеженим колом обігу. Обов’язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.

Відсотки по облігаціях виплачує підприємство-емітент відповідно до умов випуску, незалежно від наявності прибутку в емітента. Обов’язковою умовою для емітента корпоративних облігацій є викуп облігації у встановлені в ній терміни. При невиконанні цих умов власники облігацій мають право звернутися до суду з заявою про примусове стягнення відповідних сум з емітента.

Облігації випускаються для залучення додаткових коштів. Законодавство забороняє емісію облігацій для формування й наповнення статутного фонду підприємства-емітента, а також для покриття збитків, пов’язаних з їхньою господарською діяльністю.

Істотним обмеженням, що викликає незадоволення підприємств-емітентів й учасників ринку цінних паперів, є заборона, яку містить ч.5 ст. 11 Закону про цінні папери на випуск акціонерними товариствами облігацій на суму більш ніж 25 % їх статутного фонду. Як правило, найбільші підприємства України, яким необхідно залучити додаткові кошти, створені в формі акціонерних товариств. Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. № 2121-III, банки в Україні також створюються як акціонерні товариства. На сьогодні банки є чи не найбільшими емітентами облігацій в Україні. Учасники спільної конференції Першої Фондової Торговельної Системи й Асоціації Українських Банків, присвяченої проблемам, які заважають комерційним банкам ефективно працювати на фондовому ринку України, найболючішим питанням назвали саме обмеження розміру емісії облігацій акціонерних товариств. Увагу також привертає той факт, що подібні обмеження не поширюються на інші організаційно-правові форми підприємств.

ПОРЯДОК РЕЄСРАЦІЇ ЕМІСІЇ ОБЛІГАЦІЙ

Емісія облігацій реєструється в Державній Комісії з цінних паперів і фондового ринку (далі – ДКЦПФР), відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затвердженого наказом ДКЦПФР від 20 вересня 1996 р. № 210 (далі – Положення про реєстрацію випуску акцій).

За реєстрацію інформації про емісію справляється державне мито в розмірі 0,1 % номінальної вартості емісії цінних паперів (ч.1 абз. “п” п. 6 ст. 3 Декрету “Про державне мито” від 21 січня 1993 р. № 7-93).

Рішення про випуск облігацій має бути оформлене протоколом емітента, засвідчене підписом керівника та печаткою емітента. Якщо емітентом є господарське товариство, то відповідним документом (складання якого вимагає Закон про цінні папери й Положення про порядок реєстрації випуску акцій) є протокол загальних зборів учасників/засновників такого емітента. Проблема