Протокол має містити відомості про:

фірмове найменування та місцезнаходження емітента облігацій, статутний фонд, господарську діяльність емітента;

службові особи емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);

дані про розміщення раніше випущених цінних паперів;

мету випуску облігацій;

вид облігацій (іменні чи на пред’явника);

форму випуску облігацій (документарна або бездокументарна);

загальну суму випуску;

кількість і номінальну вартість облігацій;

кількість учасників голосування;

порядок випуску облігацій;

порядок виплати доходу за облігаціями;

строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій;

строки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг за цільовими облігаціями;

порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій;

порядок оплати облігацій.

Якщо протягом трьох років, що передували року випуску облігацій, щодо емітента чи його правового попередника було порушено провадження в справі про банкрутство або застосовувалася санація, ці відомості обов’язково зазначаються в інформації про випуск облігацій.

Не пізніше ніж через 10 календарних днів після погашення облігацій емітент подає до ДКЦПФР звіт про результати погашення облігацій.

Якщо облігації емітуються в бездокументарній формі, емітент оформлює глобальний сертифікат, який відповідає обсягу зареєстрованого випуску, та передає його до обраного ним депозитарію. Глобальний сертифікат зберігається в депозитарії протягом періоду існування цінних папері в бездокументарній формі.

Підтвердженням права власності на облігації є сертифікат або виписка з рахунку в цінних паперах, яку видав зберігач цінних паперів (у випадку емісії цінних паперів в бездокументарній формі або їх знерухомлення).

Підприємство, яке випустило облігації, розміщує їх самостійно, або при посередництві торговця цінними паперами, через фондові біржі, ПФТС, позабіржовий ринок цінних паперів. Угоди купівлі-продажу цінних паперів не потребують нотаріального посвідчення, якщо інше не передбачено угодою сторін.

Частина 2 ст. 13 Закону “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР (далі – Закон про депозитарну систему) передбачає, що для укладення угоди з цінними паперами на позабіржовому ринку цінних паперів вони мають бути знерухомлені в депозитарії, який їх обслуговує. На перший погляд, все зрозуміло, але саме положення цієї статті викликає в учасників фондового ринку та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ряд питань: хто має стежити та нести відповідальність за укладання угод з цінними паперами на організованому ринку цінних паперів – той, хто укладає ці угоди, чи організатор торгівлі?

На наш погляд, положення ч.2 ст. 13 Закону про депозитарну систему не відповідає потребам ринку. Часто на позабіржовому ринку та фондових біржах укладаються угоди щодо цінних паперів, які не знерухомлені. Тому необхідно чітко розмежувати умови знерухомлення цінних паперів, які пропонуються до продажу на організаторах торгівлі цінними паперами, а також законодавчо закріпити процедуру продажу цінних паперів через біржі та позабіржові торгові системи цінних паперів, які не можуть бути знерухомлені (прості та переказні векселі). Водночас слід внести ряд змін до ст. 13 Закону про депозитарну систему та до інших нормативно-правових актів про цінні папери.

ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З ОБЛІГАЦІЯМИ

Питання з оподаткування операцій з облігаціями податком на прибуток підприємств можна розглянути за наступною таблицею:

ДЛЯ ЕМІТЕНТА ДЛЯ ІНВЕСТОРА

операція оподаткування операція оподаткування

розміщення сума емісії не включається до валового доходу купівля операції з цінними паперами оподатковуються згідно
з п. 7.6.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств": якщо доходи протягом звітного періоду перевищують витрати від таких операцій, то прибуток включається до валових доходів, якщо ж витрати перевищують доходи - то балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх звітних періодів. З метою оподаткування, платник веде окремий облік фінансових результатів з торгівлі цінними паперами.

погашення суми погашення за номіналом не включаються до валових витрат підприємства продаж  

сплата відсотків суми відсотків включаються до валових витрат підприємства-емітента в податковому періоді, коли за ними повинна здійснюватись сплата відповідно до умов емісії отримання відсотків суми отриманих відсотків включаються до складу валового доходу

Відповідно до п.п. 3.2.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР, операції з емісії, розміщення та продажу за грошові кошти цінних паперів, міни цінних паперів не є об’єктом оподаткування. Таким чином, обіг корпоративних облігацій здійснюється без нарахування податку на додану вартість на суми укладених угод.

На відміну від умов оподаткування операцій юридичних осіб з корпоративними облігаціями, доходи фізичних осіб від операцій з корпоративними облігаціями підлягають оподаткуванню відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 р. № 13-92.

Аналіз чинного законодавства України щодо емісії та обігу облігацій підприємств, їх оподаткування, дозволяє зробити висновок, що більш ефективному використанню цього фінансового інструменту на ринку запозичених коштів заважають декілька факторів. По-перше, відсутність у законодавстві вимог до забезпеченості облігацій; по-друге, тривалий термін підготовки документів та реєстрації випуску й інформації про випуск облігацій; по-третє, існування оподаткування прибутку громадян від зазначених операцій; і, по-четверте, недосконале й застаріле законодавство щодо цінних паперів в цілому.

Розвиток фінансового ринку, на якому облігації підприємств відіграють не останню роль, є надзвичайно важливим для відродження української економіки, яка нині переживає не найкращі часи.