У вказаній якості дані обставини були зафіксовані у ст..34 Основ кримінального законодавства, ст.39 КК РСФСР. Знаходимо у кримінальній науці тих часів також твердження про те, що обставини, які обтяжують відповідальність, визначають типову, характерну для даного виду злочину ступінь суспільної небезпеки останнього; обумовлюють появу нової санкції – підвищеної. Вони також виступають своєрідною “надбавкою” до ознак основного складу; ці обставини не входять у ту єдино можливу сукупність ознак суспільно небезпечного діяння, яка визначає його, згідно з кримінальним законом, як право порушуюче і кримінально каране.

У сучасній кримінально-правовій науці різні автори називають обтяжуючі обставини по-різному: ”які обтяжують вину”, “які обтяжують покарання” та “які обтяжують відповідальність.” В основі цього лежить розуміння того, на що здійснюють вплив обтяжуючі обставини, що вони обтяжують вину, покарання чи відповідальність.

Слід зазначити, що відповідальність дійсно особи може наступити лише у випадку винного заподіяння шкоди суспільним відносинам, що охороняються законом. Проте розглядати обтяжуючі обставини лише такими, що обтяжують вину, було б неприпустимо, адже вони характеризують не тільки суб’єктивну сторону діяння, а й об’єктивні ознаки злочину та особу винного.

У КК України 1960р., ст..41, містився перелік обтяжуючих обставин під назвою ”обставини, що обтяжують відповідальність,” хоча вони були передбачені як одна із загальних засад призначення покарання та розміщені у главі, що регламентувала призначення покарання.

У Кримінальному кодексі України 2001р. обставини, що розглядаються, мають назву “обставини які обтяжують покарання.” Таке визначення повністю співвідноситься із сутністю цих обставин як однієї із засад призначення покарання та назвою розділу, в якому вони розміщенні, – “Призначення покарання.”

Тому, на мою думку, варто погодитись із М.І.Бажановим, який вважає, що обставинами, які обтяжують покарання є різного роду чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які підвищують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже, і ступінь його відповідальності.

Щодо системи обставин, які обтяжують покарання, то ч.1 ст.67 КК України встановлено примірний перелік таких обставин.

Ними визнаються:

вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинців;

вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч.2 або ч. 3 ст.28):

вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку;

тяжкі наслідки, завдані злочином;

вчинення злочину щодо малолітнього , особи похилого віку або особи, що перебуває у безпорадному стані;

вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

вчинення злочину щодо особи, яка перебуває у матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загально небезпечним способом;

13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів[2].

На відміну від обставин, які пом’якшують відповідальність, перелік обтяжуючих обставин є вичерпним. Більше того, він тлумачиться обмежено. Це випливає з частин 2 та 3 ст.67 КК України, які визначають, що:

“2. Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2,6,7,9,10,12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

3. при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені у частині першій цієї статті.”

Таким чином, передбачені ч. 1 ст.67 обставини поділяються на дві групи:

обставини, які за будь-яких умов належить розглядати як такі, що обтяжують покарання (вони зазначені у п.п.2,6,7,9,10,12);

обставини, які за певних умов суд може не визнати такими, що обтяжують покарання ( вони зазначені у п.п.1,3,4,5,8,11,13).

Загальним орієнтиром для того, щоб не визнати зазначені у ч.1ст.67 обставини такими, що обтяжують покарання є відсутність зв’язку відповідної обставини з характером вчиненого особою злочину. Конкретними прикладами відсутності такого зв’язку можуть бути: одержання службовою особою заздалегідь обумовленого хабара в стані алкогольного сп’яніння; спричинення з ревнощів умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження чоловіком своїй дружині, яка перебуває в матеріальній залежності від нього; рецидив різних за характером та ступенем тяжкості злочинів.

Суд може також враховувати особливі ситуації вчинення злочину

Приміром, якщо винний під погрозою вбивством був змушений вжити наркотичний засіб перед вчиненням злочину, суд має право не визнати його перебування у відповідному стані при вчиненні злочину як обставину, що обтяжує покарання[5,с.140].

Постанова Пленуму ВС України “ Про практику призначення судами кримінального покарання ” рекомендує суддям, виходячи з того, що встановлення обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у мотивувальній частині вироку вказівки, чому він не вбачає зв’язку цієї обставини з характером вчиненого злочину[6].

Відповідно до принципу обмеженого тлумачення ч.1 ст.67, не можуть визнаватися обставинами, які обтяжують відповідальність невизнання підсудним своєї вини, відмова відшкодувати заподіяну шкоду, прагнення ухилитися від відповідальності шляхом давання завідомо неправдивих показань. Ці обставини мають розглядатися як конкретні показники особи винного і враховуватися при призначенні покарання в межах цього більш загального критерію.

Законодавець також зазначає, що якщо особа вчинила злочин до набрання чинності КК 2001р., суд при визначенні обставин, які обтяжують відповідальність, має керуватися ч.3 ст.5 цього Кодексу. Зокрема, не повинні визнаватись обставинами, що обтяжують покарання, вчинення злочину з корисних