3.10. Вчинення злочину з особливою жорстокістю передбачає вияв при вчиненні злочину безжалісності, безсердечності до потерпілого, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи злочинця.

Характеристика особи злочинця визначає відхилення, в межах осудності, його психіки. Часто жорстокість винного пов’язана із його садистськими нахилами, особливою людиноненавистю, відхиленням у сексуальній сфері, підвищеною агресивністю. У крайніх випадках винний може заподіювати потерпілому нелюдські муки та страждання (наприклад, спалювання на вогні, відрізання у жертви частин тіла, застосування нестерпно діючої отрути тощо).

Поняття “особлива жорстокість” охоплює також відкрите спричинення з боку злочинця страждань рідним і близьким потерпілого, у присутності яких були вчинені тортури, мордування та муки потерпілого [18, с.223].

Судова практика виходить з того, що особлива жорстокість проти життя та здоров’я може виявлятися у завданні потерпілому особливих страждань з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин. Такі діяння завжди вчиняються з прямим умислом при завданню потерпілому фізичних і моральних страждань. Вони можуть бути спрямовані не лише на потерпілого, а й на інших, близьких потерпілому осіб, коли винний усвідомлював, що, вчиняючи такі діяння, він спричиняє йому особливі страждання.

Від особливої жорстокості слід відрізняти випадки вчинення злочину в стані афекту, коли винний не здатний у повному обсязі керувати власною поведінкою, здійснює дії, ззовні подібні на особливу жорстокість, які однак такими не є, а викликані неправомірними діями потерпілого, обумовлюють часто і неадекватну реакцію злочинця [11, с.359].

3.11. Вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.

Для визначення наявності цієї обставини слід охарактеризувати ключові поняття.

Отже, воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або її окремих місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державної незалежності України, її територіальної цілісності. Він передбачає надання відповідним державним органам, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки.

Введення воєнного стану передбачає обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб [7].

Відповідно до п.п. 20,21 ст.106 КК, воєнний стан вводиться за пропозицією РНБО указом Президента України, який підлягає затвердженню ВРУ протягом двох днів з моменту затвердження Президентом. Режим воєнного стану існує в часових межах від дня і часу оголошення ВРУ за поданням Президента стану війни і до дня і часу оголошення ВРУ за поданням Президента про укладення миру.

Надзвичайний стан – особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися на території України, її окремих місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Він може вводитися на території України терміном не більше 30 діб, а в окремих місцевостях – до 60 в дні. Указом Президента України цей термін може бути в разі необхідності продовжений, але не більше, ніж на 30 діб [8].

До інших надзвичайних подій відносять повінь, землетрус, пожежу, зсув, епідемію, аварію, техногенну чи екологічну катастрофу, а також конфлікти на міжконфесійному, етнічному ґрунті, масові заворушення тощо.

Підвищена суспільна небезпека злочину і особи винного зумовлена в даному випадку тим, що злочин вчиняється з використанням обстановки, яка загрожує життю, здоров’ю, особистій безпеці та власності багатьох людей.

3.12. Вчинення злочину загальнонебезпечним способом має місце тоді, коли поведінка винного, посягаючи на відповідну соціальну цінність, водночас створює реальну небезпеку для життя чи здоров’я кількох людей або загрожує спричиненням серйозної матеріальної шкоди власності фізичних чи юридичних осіб.

До загально небезпечних, зокрема, відносять такі види вчинення злочину: вибух, підпал, зараження та отруєння водойм, затоплення, використання автоматичних пристроїв, електричного струму, газу тощо.

Вчинення злочину загально небезпечним способом підвищує суспільну небезпечність вчинюваного злочину і особи злочинця, оскільки при цьому виникає загроза для багатьох об’єктів кримінально-правової охорони і настання тяжких наслідків.

Ознак, як вірно зазначив Т.С.Матишевський, якщо закон визначає загальнонебезпечний спосіб вчинення злочину як обов’язкову ознаку конкретного складу злочину (напр., ст.115 ч.2 п.5, ст.347 ч.2 КК тощо), то суд не може ще раз врахувати його як обставину, що обтяжує покарання.

3.13. Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Насамперед визначимо, що залежно від речовини, вживанням якої викликається сп’яніння, його поділяють на: алкогольне, наркотичне та токсичне.

Алкогольне сп’яніння – психічний стан людини, який виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв, що призводить до фізіологічних, психічних, вегетативних і неврологічних розладів.

Ступінь алкогольного сп’яніння (легкий, середній чи тяжкий) залежить від кількості абсолютного алкоголю на 1кг маси тіла і часу, протягом якого вживалась певна доза алкоголю; віку та індивідуальних особливостей організму; кількості та якості вжитого харчу; фізичного і психічного стану людини в момент вживання алкогольних напоїв. Ступінь сп’яніння згідно з ч.2 ст.67 може бути врахований судом при вирішенні питання про невизнання вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння, обставиною, що обтяжує покарання.

До даної обставини не належать випадки вчинення злочину в стані патологічного сп’яніння, який визначає