Вживання наркотичних або інших одурманюючих засобів означає введення будь – яким способом зазначених засобів в організм особи.

Наркотичні засоби – це включені до Переліку речовин природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров’я населення при зловживанні ними. До них належать: героїн, канабіс, смола канабісу, макова соломка, концентрат з макової соломки, опій тощо.

Психотропні речовини – це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти депресивний абл стимулюючий вплив на ЦНС. До них належать: ЛСД, мескалін, тощо.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин – це заборонені до обігу речовини природного чи синтетичного походження, що не включені до Переліку, структура і властивості яких подібні до хімічної структури і властивостей психотропних речовин і наркотичних засобів.

Прекурсори – це речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку (ефір, ацетон, соляна і сірчана кислоти тощо) [4, с.711].

До стану сп’яніння людина доводить себе сама. При цьому вона усвідомлює, що в такому стані у неї зменшується почуття реальної небезпеки своїх вчинків. Така людина нерідко вчиняє тяжкий злочин і стає небезпечною. Однак не кожен злочин перебуває у прямому зв’язку із станом сп’яніння винного. Тому врахування цієї обставини залежить виключно від суду – від оцінки ним вчиненого злочину та особи винного.

ВИСНОВКИ

Закон оголошує поведінку людини злочинною, якщо вона є настільки руйнівною, що потребує втручання держави. Злочин породжує кримінальну відповідальність. Конкретною формою реалізації цієї відповідальності покарання того, хто вчинив злочин, шляхом застосування до нього певної, передбаченої законом санкції.

Правосуддя від імені держави здійснюється виключно судами. Саме суд має призначити особі покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Таке покарання є результатом інтелектуальної діяльності суду, в процесі якої він здійснює:

призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК;

призначення покарання відповідно до положень Загальної частини;

призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

Як бачимо, необхідність врахування обтяжуючих обставин є одним із основних правил призначення покарання. Обставини, які обтяжують покарання, визначають типову, характерну для даного виду злочину ступінь суспільної небезпеки останнього. Вони є засобами індивідуалізації відповідальності, виступають інструментом в руках судді.

Кримінальний закон не подає офіційного визначення обтяжуючих обставин, проте, направляючу дефініцію знаходимо у працях теоретиків кримінального права.

Обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність – це різного роду чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які підвищують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже, і ступінь його відповідальності.

На відміну від обставин, які пом’якшують покарання, закон (ст.67) встановлює вичерпний перелік обставин, які обтяжують покарання. Тому суд не вправі визнати як такі, що обтяжують покарання, обставини, які не вказані у ст.67, і має чітко дотримуватися змісту обставин, визначених у ч.1 ст.67. При цьому гуманістичні засади вітчизняного кримінального законодавства націлюють суди на дещо обмежене тлумачення обтяжуючих обставин, що суттєво впливає на загальну оцінку ступеню тяжкості конкретного злочину й особи винного.

Деякі з обставин, які обтяжують покарання, вказують на існування певних особливих умов під час вчинення злочину, інші – на поведінку винної особи.

За такими критеріями їх поділяють на види:

обставини, які характеризують діяння:

обставини, які характеризують об’єктивні ознаки злочину;

обставини, які характеризують суб’єктивні ознаки злочину;

обставини, які характеризують особу.

Крім того, обтяжуючі обставини доцільно кваліфікувати ще на такі дві групи:

обставини, які за будь – яких умов належить розглядати як такі, що обтяжують покарання;

обставини, які за певних умов суд може не визнати такими, що обтяжують покарання.

Зокрема, до першої групи належать:

п.2 ч.1 ст.67 Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч.2 або ч.3 ст.28), яка встановлює обов’язкову відповідальність усіх учасників групи, оскільки вони бажали зробити свій внесок у певну злочинну діяльність;

п.6 ч.1 ст.67 Вчинення злочину щодо малолітнього, або особи похилого віку, або особи, що перебуває у безпорадному стані, при якій специфічні властивості потерпілого значною мірою полегшують вчинення злочину, а їх використання свідчить про підвищену суспільну небезпеку як самого злочину, так і особи винного;

п.7 ч.1 ст.67 Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності. Підвищена небезпека такого злочину пов’язана з тим, що під загрозу ставиться життя та здоров’я не тільки матері, а й ненародженої ще дитини;

п.9 ч.1 ст.67 Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством. Дана обставина вказує не тільки на прямий умисел і підвищену суспільну небезпеку вчиненого діяння, а й на додаткову кваліфікацію за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність (ст.304 КК);

п.10 ч. 1 ст. 67 Вчинення злочину з особливою жорстокістю характеризує відхилення, в межах осудності, психіки злочинця;

п.12 ч.1 ст.67 Вчинення злочину загально небезпечним способом має місце тоді, коли поведінка винного створює реальну небезпеку для життя чи здоров’я кількох людей або загрожує спричиненням серйозної матеріальної шкоди власності фізичних чи юридичних осіб.

До другої групи відносяться:

п.1. ч.1 ст.67 Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів характеризує кримінальне минуле особи винного, попереднє вчинення ним умисного злочину;

п.3 ч.1 ст. 67 Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату. Це злочинне діяння посягає на закріплений у Конституції України принцип рівності