приведення вироку до виконання; 3) про заміну штрафу та виправних робіт без позбавлення волі іншими мірами покарання; 4) про заміну обов’язку загладити нанесену шкоду виправними роботами, штрафом, звільненням з посади чи привселюдним вибаченням; 5) про зменшення випробувального строку при умовному засудженні; 6) про притягнення винного до кримінальної відповідальності у випадку відмови організації, трудового колективу від взяття на поруки; 7) про зміну чи припинення застосування до душевнохворого примусових мір медичного характеру; 8) про проводження чи припинення примусового лікування по відношенню до алкоголіків та наркоманів; 9) про звільнення від відбуття покарання по хворобі; 10) про умовно-дострокове чи дострокове звільнення від покарання; 11) про заміну невідбутої частини покарання більш м’якою; 12) про заміну тюремного ув’язнення відбуттям покарання у виправно-трудовий колоніях і відбуття покарання у виправно-трудових колоніях тюремним ув’язненням; 13) про назначення покарання за сукупністю декількох злочинів; 14) про дострокове зняття чи погашення судимості.
Крім того суд в стадії виконання вироку дозволяє різного роду сумніви і непорозуміння, які виникають при приведенні вироку до виконання. Це свідчить про те, що значення і роль стадії виконання вироку підвищується.
В кримінально-процесуальній літературі розповсюджена і така точка зору, що виконання вироку – це стадія процесу, в котрій реалізується війшовший в законну силу вирок.
Якщо в наведеному раніше оприділенні поняття стадії виконання вироку М. С. Строганович надмірно звужував роль суду у даній стадії процесу, обмежував коло питань, котрі вирішуються в ній, то у другому випадку він і деякі інші автори розширюють поняття і зміст стадії виконання вироку, відносячи до неї усю реалізацію вироку, увійшовшого в законну силу.
М. С. Строгович оприділив: “Виконання вироку остання стадія кримінального процесу, в котрій відбуваються реалізація увійшовшого в законну силу вироку, втілюються в життя його постанови”. [7; с.483] В іншій роботі він пише: “ Виконання вироку складається з реалізації, виконання прийнятого судом рішення по причетності чи непричетності підсудного, про застосування покарання до підсудного, визнаного винним, а також про присудження відшкодування завданої шкоди вчиненим злочином і про стягнення судових витрат”.[7; с. 549]
“Виконання вироку, - запевнює М. А. Чельцов, - якщо реалізація його змісту, як у відношенні визнання підсудного винним чи не винним та правових наслідків цього визнання – виправдання, застосування покарання чи звільнення від нього, та і у відношенні пред’явленої скарги, заяви громадянина, рішення по відшкодуванню шкоди, про речові докази, про судові витрати.” [4; ст. 475]
“В даній стадії, пише – Я. С. Аврах, - реалізуючи невинність підсудного, про застосування покарання до засудженого, а також про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином, відшкодування судових витрат та про належність речових доказів ... Виконання вироку являючись складовою частиною кримінального процесу, включає в себе обернення вироку до виконання, безпосереднє його виконання і до виконання, безпосереднє його виконання здійснення контролю за виконанням вироку адміністративними органами.” [5; ст.190-191]
При ведені вище поняття стадії виконання вироку не точні.
Реалізація вступившого в законну силу вироку – широке поняття. До реалізації вироку відноситься уся діяльність адміністрації виправно –трудових установ по виправно-трудовому впливу покарання організація праці засуджених). Та далеко не вся вона регулюється кримінально-процесуальними нормами і тому не все відноситься до кримінального процесу.
В реалізації вироку все більшу участь беруть громадські організації (наявність наглядових комісій, комісій по справах неповнолітніх; нагляд за умовно засудженими та особами, взятими на поруки, виховна робота проводиться з ними, а також за засудженими покарання яких не пов’язане з позбавленням волі і т.д.).
Було б помилково вважати, що вся діяльність прокуратури по нагляду за законністю виконання вироку являється процесуальною. Так, нагляд за місцями позбавлення волі (дотримання виправно-трудовими установами норм виправно-трудового права Положення про випрвно-трудові колонії та тюрми і т.д.) прокурор здійснює надану компетенцію методом загального нагляду. Інша діяльність прокурора (участь в судових засіданнях, в котрих вирішуються питання, які виникли в процесі виконання вироку, порушені клопотання перед судом, дача судом заключення, винесення протесту на рішення суду і т.д.) відноситься до процесуальної.
Також не вся діяльність суддів по виконанню вироку є процесуальною.
Тому до виконання вироку стадії кримінального процесу не можна відносити всю діяльність по реалізації вироку.
Як же обмежити діяльність по реалізації вироку, яка відноситься до кримінального процесу, від діяльності, яка не відноситься до нього? Виникнення в процесі виконання вироку питання потребує судового розгляду, то воно вирішується тільки процесуальними засобами та способами його вирішення відноситься до кримінального процесу; виникнення питання може бути вирішено органом, фактично виконуваним вирок, і не потребує рішення суду, то воно вирішується тільки позапроцесуальними засобами та способами таким чином його вирішення знаходиться поза межами криманільного процесу.
Було б невірним вважати, що діяльність суду в стадії виконання вироку зводиться тільки до обернення вироку до виконання та вирішення процесуальних питань, які виникли при цьому. Суд не тільки обертає вирок до виконання, але й сам виконує їх.
Не обмежуючись оберненням вироку до виконання, суд здійснює також контроль за своєчасним та правильним його виконанням.
Питання про контроль суду за правильністю виконання вироку вирішене в законодавстві. Стаття 404 КПК України “Суд, який виніс вирок, зобов’язаний слідкувати за тим, щоб вирок, ухвала чи постанова були приведені до, виконання.” І ще, те, що суд зобов’язаний періодично ознайомлюватись з поведінкою умовно засудженого.
Таким чином, однією з важливих сторін діяльності суду у даній стадії являється контроль за приведенням вироку до виконання.
Ось чому неможна погодитись з