1 Смыслов В.И. Свидетель. - С. 42. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М., 1986. -

С 00 . об.

3 Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П. С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. - Воронеж, 1978. - С. 133.

Выдря М.М. Участники судебного разбирательства и гарантии их прав. - Краснодар, 1979 - С 92.

Галкин Б.А, Советский уголовно-процессуальный закон. - М., — 1962. - С.92. 1

кодексу. Але з урахуванням того, що в законі міститься вимога лише про попередження свідка стосовно його обов'язків, на практиці права свідкові, як правило, ніхто не роз'яснює. Це підтверджують і результати анонімного опитування практичних працівників. На запитання анкети: «Чи роз'яснюєте Ви свідкові його права і обов'язки?» позитивно відповіли лише 19,7 відсотка респондентів. 58,1 відсотка опитаних дали відповідь, що у відповідності з чинним законодавством вони роз'яснюють свідкові про причину виклику, обов'язок дати правдиві показан-ня та попереджують його про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і дачі завідомо неправдивих показань. Решта респондентів ухилялися від прямої відповіді на запитання, обмежившись фразами «не завжди», або «коли як».

Аналізуючи правовий статус свідка, підкреслимо, що його першоосновою є обов'язок дати правдиві показання1. І тому до-сить правильно, на наш погляд, зазначається в літературі, що процесуальні права свідка призначені в основному для реалізації його обов'язків, і лише евентуальне — для охорони честі і гідності свідка як громадянина2. Загальним обов'язком усіх гро-мадян є сприяння правосуддю та державним органам, які ведуть боротьбу із злочинністю. Але цей обов'язок носить лише мораль-ний характер і його невиконання саме по собі не тягне криміна-льної відповідальності. Виняток складає тільки обов'язок грома-дян повідомляти про деякі особливо небезпечні злочини, які перелічені у ст. 187 Кримінального кодексу України. Якщо ж слідчі чи судові органи викликають громадянина як свідка у кри-мінальній справі і йому пропонується розповісти про все, що він знає у цій справі, то в цьому випадку для нього настає юридич-ний обов'язок. Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазна-чені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обстави-ни у справі (ст. 70 КПК). Виконання свідками своїх обов'язків закон забезпечує примусовими санкціями. Так, до свідка, який не з'явився за викликом без поважних причин, може бути засто-сований привід. У разі дачі свідком завідомо неправдивих пока-зань або відмови . від дачі показань — для нього настає криміна-льна відповідальність (ст. 384, 385 КК України).

Окрім обов'язку з'явитися в зазначені місце і час і дати прав-диві показання, Кримінально-процесуальний кодекс передбачає обов'язок свідка брати участь у проведенні слідчих дій та засвідчити своїм підписом протоколи цих дій. До таких слідчих Дій відносяться: очна ставка, пред'явлення для впізнання, освіду-

Божьев В.П., Лубенский А.И. Источники доказательств по уголовно-процессуальному законодательству СССР и других социалистических 2 государств. - М., 1981. - С. 19. Смыслов В.И. Свидетель... - С. 42.

вання та відтворення обстановки і обставин події. Крім того, за-кон дозволяє слідчому відбирати у свідка зразки почерку або інших порівняльних матеріалів для провадження експертизи (ст. 199 КПК).

Ще одним обов'язком свідка є недопустимість розголошення даних попереднього слідства без дозволу слідчого і прокурора (ст. 121 КПК). Наскільки це важливий момент під час провад-ження у кримінальній справі, свідчить той факт, що за розголо-шення цих даних законодавець встановив кримінальну відповідальність (ст. 387 КК). Цілком зрозуміло, що розголошен-ня даних попереднього слідства або дізнання може суттєво впли-нути на хід розслідування у кримінальній справі. Адже вони можуть бути використані злочинцем чи іншою особою для зни-щення слідів злочину, його приховання тощо. До того ж свідок розголошенням інформації, яка стала йому відомою під час слідства, може знеславити окремих громадян, причетність яких до злочину перевіряє слідчий, оскільки не виключається, що в процесі перевірки буде встановлена їх абсолютна непричетність до цього діяння. Таким чином, дача показань на слідстві та в суді є громадянським обов'язком особи, якій відомі обставини, що відносяться до справи, але за умови, що дана особа відповідає тим вимогам, які пред'являються до неї як до суб'єкта свідоць-ких показань1.

Вище вже зазначалося, що крім обов'язків свідок має в кримінальному процесі і певні права. Так, згідно з Кримінально-процесуальним кодексом він має право давати показання рідною мовою, викладати їх власноручно, користуватися послугами перекладача, знайомитися з протоколом слідчої дії, вимагати внесення до нього змін і доповнень, з дозволу слідчого задавати запитання особі, з якою йому проводиться очна ставка, користу-ватися записами під час судового засідання. Але ж всі ці права містяться в різних розділах КПК і на практиці свідкові не завжди роз'яснюються. В той же час виникає потреба внести зміни до законодавства з метою розширення прав свідка, підвищення ефективності його участі в кримінальному судочинстві. Напри-клад, Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за пере-шкодження явці свідка, примушування його до відмови від дачі показань,