До цього додамо, що у зв'язку із зростанням суспільної небез-пеки даного діяння, потрібно посилити санкцію частини 1 статті 384 КК України і встановити відповідальність за завідомо неправ-диві показання свідка або потерпілого, завідомо неправдивий вис-новок експерта, даний ним при проведенні дізнання, попередньо-го слідства або в суді, а також за завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у тих же випадках, у вигляді позбавлення волі на строк до двох років, або виправних робіт на той же строк.

На жаль, як свідчить аналіз судової практики, навіть при чин-ному законодавстві суди не завжди займають принципову по-зицію при визначенні виду і розміру покарання свідкам, які дали завідомо неправдиві показання3.

Поряд з цим зазначимо, що й діюча процедура попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих

1 Див.: Кримінальні справи №№: 1-115, арх. Нікопольського районно-го суду Дніпропетровської області, 1991; 1027, арх. Володар-Волинсь-кого районного суду Житомирської області, 1993; 1-20, арх. Володар-Волинського районного суду Житомирської області, 1993 та інші. Юдушкин С. Ответственность за невыполнение свидетельского долга // Советская юстиция. 1976. № 6. - С. 9.

Наприклад, свідки Дьомочкін, Шпонарський і Ковальчук дали не-правдиві показання щодо потерпілого Чавлюка, щоб не допустити притягнення до кримінальної відповідальності їх знайомого Коз-

показань на сьогоднішній день психологічно є недостатньо ефек-тивною. Адже попередження носить ніби однобічний характер, оскільки свідок розписується лише про те, що йому роз'яснені вимоги закону. Уявляється, що було б доцільним після роз'яс-нення свідкові його прав і обов'язків та попередження про відповідальність запровадити проголошення ним, особливо в суді, урочистої обіцянки (присяги) давати правдиві показання про відомі обставини у справі. Проголошення такої присяги бу-ло б додатковим моральним стимулом, який підвищив би відповідальність свідка за свої показання. Присяга, як одна з га-рантій, що підкреслює важливість розуміння свідком сумлінного виконання своїх обов'язків, передбачена кримінально-процесу-альним законодавством більшості зарубіжних країн. Впроваджен-ня до кримінального судочинства України інституту приведення свідка до присяги, на наш погляд, позитивно вплине на здійснення правосудця.

Ще одним діянням, за яке для свідка настає кримінальна відповідальність, є розголошення ним без дозволу слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних попереднього слідства чи дізнання (ст. 181 КК України). Під розголошенням слід розуміти повідомлення таких даних третім особам. Способи розголошен-ня можуть бути найрізноманітнішими: в усній розмові, публічно-му виступі, пресі і таке інше. При цьому законодавець встановив, що притягнення свідка до відповідальності за вказаний злочин є можливим за умови його попередження про обов'язок не розго-лошувати дані попереднього розслідування. Разом з тим, обов'яз-кової письмової форми попередження законодавець не вимагає (ст. 121 КПК), а отже, воно може бути й усним. Зазначимо та-кож, що настання шкідливих наслідків не є обов'язковою пере-думовою притягнення свідка до відповідальності, але вони вра-ховуються судом при визначенні особі покарання.

Таким чином, наявність у законодавстві України норм про відповідальність свідка за невиконання або неналежне виконан-ня ним своїх обов'язків стимулює громадян більш відповідально і сумлінно ставитись до цих обов'язків, забезпечує більш ефек-тивне здійснення правосудця в інтересах усього суспільства.

ловського. При цьому вони звинуватили потерпілого в скоєнні тяж-кого злочину (ч. З ст. 206 КК України). В судовому засіданні всі троє свідків були викриті і проти них суд порушив кримінальну справу за ч. 2 ст. 178 КК. Під час попереднього слідства Дьомочкін, Шпонарсь-кий і Ковальчук вину свою не визнали і давати будь-які показання відмовились. Таким же чином вони вели себе і під час судового роз-гляду справи. Суд засудив кожного з них до сплати штрафу в розмірі 333 000 карбованців (див кримінальну справу № 1-257, арх. Богунсь-кого районного суду м. Житомира, 1994).

ГЛАВА П.

СВІДОЦЬКІ ПОКАЗАННЯ

У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

І

1. Поняття показань свідка / та їх місце серед інших джерел доказів

Загальновідомо, що одним з найпоширеніших джерел одер-жання доказової інформації під час розслідування злочинів є по-казання свідків. Рідко яка кримінальна справа обходиться бе: них. Що ж таке показання взагалі, і свідоцькі - зокрема? Розг-лянемо визначення цього поняття детальніше. З етимологічню позицій1 «показання — це усний, або письмовий виклад обставин якої-небудь справи»2.

У процесуальній літературі поняття свідоцьких показань виз-начається по-різному. П.П. Сердюков вважає, що це спосіб вис-ловлення даних3, на думку І.М. Макаря, показання свідка е інформацією про факти, які мають значення для справи4, Найбільш вдалим і правильним, на наш погляд, є визначення, згідно з яким під свідоцькими показаннями потрібно розуміти повідомлення особи, зроблене в установленому законом порядку органам розслідування чи суду про відомі їй фактичні обставини, що можуть мати значення у справі5.

Деякі процесуалісти при аналізі сутності показань свідка підкреслюють, що таке повідомлення має бути зроблене особою, яка є непричетною до злочину, що розслідується6. Уявляється,

л ' Етимологія — в перекладі з грецької означає вчення про основне зна-чення слова — розділ мовознавства, що вивчає походження слів