Див.: Эверс И.Ф. Древнейшее русское право в историческом его раскрытии / Пер. с немецкого И. Платонова. - Спб. 1935. - С. 392. Штерн В. Психология свидетельских показаний // Вестник права. -1902. - № 2. - С. 119; Див. також: Холчев И. Восприятие и действительность) // Проблемы психологии. Ложь и свидетельские показания. - М., 1902. Вып. 1. - С. 259. Гелъвиг А. Современная криминалистика. — М., 1925. — С. 23.

Поряд з цим у той же період проблеми свідка і його показань були предметом досліджень таких відомих процесуалістів, як С. Случевський, В. Спасович, І. Фойницький, С. Вікторський, П. Макалінський, С. Пахман, М. Розін, С. Сергеевич та багать-ох інших. Ці дослідження були пов'язані з тим, що при викори-станні свідоцьких показань у кримінальному процесі виникало багато запитань, які вимагали їх вирішення і роз'яснення. Про це свідчить і багаточисельність та різноманітність рішень вищих су-дових інстанцій щодо свідоцьких показань1. Слід зазначити, що кожен з науковців мав своє бачення щодо визначення поняття свідка, його показань та їх місця в кримінальному судочинстві.

Так, за І. Фойницьким, свідком є фізична особа, яка має відо-мості, одержані шляхом особистого спостереження, про обстави-ни справи і покликана для засвідчення перед судом цих обставин у встановленому законом порядку2. П. Макалінський вказує, що під свідками слід розуміти осіб, які можуть дати показання на ко-ристь чи проти обвинувачуваного або ж стосовно складу злочину .

На думку В. Случевського, свідками у справі можуть бути всі особи, здатні дати судовій владі корисні вказівки щодо встанов-лення матеріальної істини у відношенні скоєного злочину шля-хом викладення всього баченого або почутого у справі4.

В юридичній літературі радянського періоду також немає єдності щодо визначення поняття свідка. Одні вчені вважають, що це особа, яка покликана судовим органом розповісти про сприйняті нею ті чи інші фактичні обставини справи5. Інші вка-зують, що свідком може бути особа, яка у встановленому зако-ном порядку допитується слідчим і судом про відомі їй факти, що мають значення у справі6. На думку третіх, свідок - це осо-ба, яка покликана і зобов'язана повідомити судовим чи слідчим органам одержані нею відомості про обставини, що відносяться до справи, або про особистість обвинувачуваного7.

1 Скопинский А.В. Свидетели по уголовным делам: Пособие для прак-тиков. - М., 1911. - С. 3.

Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. Т. 2. — Спб., 1910. - С. 266.

3 Макалинский П.В. Практическое руководство для судебных следова-телей, состоящих при окружных судах. - СПб., 1907. — С. 463. Случевский В. Учебник русского уголовного процесса. - СПб., 1891. -С. 427; Див. також: Владимиров Л.Е. Учение об доказательствах. Ча-сти: общая и особенная. - СПб., 1920. - С. 301; Викторский С.И. Русский уголовный процесс. - М., 1912 - С. 278-279. Познышев С.В. Доказательства в уголовном процессе. - М., 1929 — С.

,51.

Шейфер С.А. Сведущий свидетель в уголовном процессе // Проблемы доказательственной деятельности по уголовным делам: Межвузов-ский сборник. — Красноярск, 1987. — С 71. Челъцов М.А Советский уголовный процесс. — М., 1951. - С. 161.

Як бачимо, визначення свідка, яке дається більшістю вче-них — процесуалістів, при різному ступені деталізації в основно-му зводиться до того, що свідок у кримінальному процесі — це особа, яка притягнута органом розслідування чи суду для участі у справі з метою одержання від неї відомостей про обставини, що можуть мати значення для вирішення цієї справи1.

Кримінально-процесуальний закон України дає визначення поняття свідка в самій найзагальнішій формі. Так, у ст. 68 КПК зазначено, що як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи.

У проекті нового КПК України свідком пропонується вважа-ти особу, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносять-ся до справи, і яка дізнавачем, слідчим, прокурором, судом вик-ликана на допит2.

Аналіз чинного законодавства зарубіжних країн (у тому числі й СНД) свідчить про те, що в деяких державах законодавець дає визначення суб'єкта свідоцьких показань3, а в деяких лише пере-раховує осіб, які не можуть виступати в цій якості4.

У зв'язку з викладеним виникає потреба детальніше розгляну-ти питання — хто не може бути залучений до судочинства як

1 Ракунов Р.Д. Свидетельские показания в советском уголовном про-цессе. — М., 1955. — С. 36; Строгович М.С. Курс советского уголов-ного процесса. — Саратов, 1960. - С. 66; Якуб М.Л. Показания сви-детелей и потерпевших. — МГУ, 1968. — С. 86; Смыслов В.И. Свиде-тель в советском уголовном процессе. — М., 1973. — С. 12; Сердюков П.П. Доказательства в стадии возбуждения уголовного дела. - М., 1981. - С. 61.

Кримінально-процесуальний кодекс України: Проект, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України у співдружності з Українською Правничою Фундацією. - К, 1999 — С. 41.

3 Так, у ст. 67 КПК Азербайджанської Республіки відзначається, що як свідок може бути викликана кожна особа, якій відомі будь-які обста-вини у кримінальній справі. Згідно з ст. 72 КПК Російської Феде-рації, як свідок викликається будь-яка особа, котрій відомі які-небудь обставини, що підлягають встановленню в кримінальній справі. Ще лаконічнішим є формулювання абз.