показань. Звісна річ, це не означає, що свідок не може мати певної зацікавленості у вирішенні справи, але ця зацікавленість зумовлена не його про-цесуальним становищем, а причинами, які знаходяться за межа-ми процесуальних відносин. Щодо інших суб'єктів показань, на-приклад, потерпілого, підозрюваного і обвинувачуваного, то сам факт залучення їх до кримінального процесу в цій якості позна-чається на їх відношенні до справи. А це, в свою чергу, пород-жує ті чи інші чинники, що негативно впливають на до-стовірність показань вказаних осіб. Тобто підкреслимо, що від процесуального становища суб'єкта показань можуть залежати спрямованість інтересів, форма прояву зацікавленості, її ступінь та вплив на ці показання.
Показання названих осіб розрізняються також за їх процесу-альною природою. Показання свідка завжди є лише джерелом доказів. Показання підозрюваного чи обвинувачуваного — це по-казання особи, яка підозрюється у скоєнні злочину або притя-гується до кримінальної відповідальності. Тому крім джерела доказів вони є ще й засобом їх захисту. Аналогічна ситуація з по-казаннями потерпілого. Він є особою, якій злочином заподіяна моральна або матеріальна шкода. А отже, його показання теж бу-дуть джерелом доказів і засобом захисту інтересів одночасно, оскільки законодавець дозволяє йому посилатись на інші докази, заявляти клопотання тощо. Свідка такими правами закон не наділяє.
Показання свідка, потерпілого, підозрюваного і обвинувачува-ного можна ще розрізнити за їх предметом (змістом). Як прави-ло, предметом свідоцьких показань є відомості стосовно дій інших осіб. Потерпілий, підозрюваний і обвинувачуваний дають показання як про свої дії, так і про дії та вчинки інших осіб. До предмета показань свідка, потерпілого, підозрюваного і обвину-вачуваного окрім фактичних даних ще входять пояснення фактів, припущення, їх доводи тощо. При цьому слід підкреслити, що між припущеннями і доводами свідка, потерпілого, підозрювано-го і обвинувачуваного існують певні відмінності. Так, припущен-ня свідка слідчий може використати, наприклад, при побудові
версій, а може, якщо вони не мають під собою підґрунтя, зали-шити без реагування. Припущення та доводи потерпілого, підо-зрюваного і обвинувачуваного зобов'язують слідчого і суд перевірити їх, тобто вони служать правовою підставою для про-вадження тих чи інших слідчих дій, реально впливають на межі дослідження обставин справи.
Відмова в перевірці припущень і доводів потерпілого, підо-зрюваного і обвинувачуваного має бути мотивованою в матеріалах слідства, інакше це може бути розцінено як його не-повнота або порушення прав учасників процесу. Крім того, по-терпілий і обвинувачуваний мають змогу розширити свої знання стосовно обставин злочину та перебігу розслідування під час оз-найомлення з матеріалами справи при закінченні слідства і з ура-хуванням цього виробити свою лінію поведінки в суді. Свідкові такого права закон не надає.
Таким чином, свідоцькі показання, як джерело доказів, мають ряд особливостей, які істотно відрізняють їх від інших процесу-альних джерел та характеризують як самостійне джерело доказів у кримінальному процесі України. і
2. Предмет свідоцьких показань j
Основні риси, які характеризують предмет показань свідка, визначаються ст. 68 КПК України, згідно з якою свідок може бу-ти допитаний про обставини, що підлягають встановленню у даній справі, в тому числі й про факти, які характеризують осо-бу обвинувачуваного або підозрюваного та його взаємовідносини з ними. В основі показань свідка лежить особисте сприйняття ним подій, тих чи інших обставин, що мають значення у кримінальній справі. Він також може повідомити про факти, яких особисто не спостерігав, але, як зазначено в законі, силу до-казів вони матимуть лише за умови, що свідок вкаже джерело ; поінформованості. У цьому випадку показання свідка утворюють повноцінні докази, які повинні перевірятися й оцінюватися на загальних підставах. Тому, на наш погляд, не зовсім правильною є позиція Ф.Н. Фаткулліна, який зазначає, що показання свідка, і котрий повідомляє про подію із слів інших осіб, мають невелике доказове значення1. Інша річ, що вони можуть бути покладені в * основу висновків у кримінальній справі тільки після їх належної перевірки і в сукупності з іншими доказами.
Як зазначалось, до предмета свідоцьких показань входять відомості, що характеризують особистість підозрюваного, обви-
1 Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. - І Казань, 1976. - С. 133. \
нувачуваного, їх поведінку в побуті, стосунки з потерпілим і та-ке інше. Цими відомостями свідок може посприяти правосуддю, оскільки нерідко вони здатні відіграти певну роль при розсліду-ванні злочину або визначенні міри покарання підсудному.
До предмета показань свідка потрібно віднести відомості про особистість інших свідків, їх стосунки з обвинувачуваним, по-терпілим1 або, наприклад, стосунки експерта чи перекладача з обвинувачуваним. Ці відомості набувають особливого значення при вирішені питання про відвід перекладача чи експерта, допо-магають з'ясувати причину суперечностей у показаннях окремих осіб, їх можливу зацікавленість у вирішенні справи.
Предмет свідоцьких показань можуть складати відомості довідкового характеру, які є необхідними для з'ясування істотних фактів, їх перевірки і оцінки. Наприклад, про існуючу на даному підприємстві чи в організації систему обліку і звітності, про пев-ний порядок проведення тих чи інших заходів у даній установі, і з багатьох інших питань2.
У процесуальній літературі нема єдності щодо питання, які са-ме відомості мають входити до предмета показань свідка. Так, Р.Д. Рахунов вважає, що предметом свідоцьких показань є обста-вини, які відносяться до предмета доказування3. На думку М.Л. Якуба, зміст цих показань повинні складати лише відомі свідкові фактичні дані4. Л.Д. Кокорев і М.І. Порубов відстоюють точку зору, згідно з якою до предмета свідоцьких показань, окрім фактичних даних, входять також доводи, судження та припущен-ня свідка5.
Звичайно, до предмета показань свідка, як і інших джерел до-казів,