стадії:

а) одержання, нагромадження і опрацювання інформації;

б) запам'ятовування, збереження та переробка інформації;

в) відтворення, словесне оформлення і передача інформації;

г) прийом, переробка і процесуальне закріплення інформації;

д) повторне свідчення3.

А.В. Дулов розробив ще детальнішу класифікацію етапів фор-мування свідоцьких показань, яка охоплює:

1) відчуття;

2) сприйняття;

3) використання сприйнятого у своїх подальших діях і досвіді;

4) оцінка сприйнятого з точки зору власної моралі і пра-восвідомості;

5) запам'ятовування;

6) визначення особою, яка допитується, плану поведінки на майбутньому допиті;

7) встановлення контакту з особою, яка допитує;

8) одержання розумової задачі; .ї*л>ш-

9) згадування;

10) проведення згадування під впливом слідчого;

11) зміна раніше прийнятого вольового рішення під впливом слідчого;

12) відтворення4.

Г.Г. Доспулов і Н.І. Гаврилова дотримуються точки зору, згідно з якою процес формування показань свідка можна розділити на до процесуальну і процесуальну стадії. Перша вклю-чає в себе одержання, нагромадження, опрацювання, запам'ято-вування, збереження і переробку сприйнятої інформації. Ця ста-дія являє собою пізнавальну діяльність майбутнього свідка, яка за психічними процесами і механізмами не відрізняється від одержання і збереження будь-якої іншої інформації у всіх інших сферах практики. Особливість полягає лише в специфіці предме-

1 Порубав Н.И. Научные... - С. ЗО; Коновалова В.Е. Проблемы логики и психологии в следственной тактике. - Киев, 1970. - С. 17.

2 Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. — М., 1970. — С. 11

3 Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. - М., 1967. - С. 177-178.

4 Дулов А.В. Судебная психология. - Минск, 1970. - С. 192-197.

та відображення, оскільки подія, що розслідується, завжди є яви-щем незвичайним.

Процесуальна стадія формування показань починається з вик-лику свідка для допиту, під час якого в порівняно короткий час з його інформацією відбувається багато змін: її витребування особою, яка допитує, потім здійснюється ніби витяг цієї інфор-мації з пам'яті свідка, її вербалізація і переклад внутрішньої мо-ви в усну, прийом цієї інформації слідчим, осмислення ним одержаних повідомлень, їх відбір і фіксація в протоколі у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законо-давства1.

Зрозуміло, що процес поділу формування показань на стадії здійснюється умовно, з метою наукового розгляду явищ, які спо-стерігаються на кожній з цих стадій. Тому уявляється, що більш правильним є поділ формування свідоцьких показань на 5 стадій: сприйняття; запам'ятовування; відтворення; прийом і осмислен-ня одержаної інформації слідчим; трансформація осмисленого в протокольний запис. У зв'язку з цим розглянемо більш де-тальніше процес формування свідоцьких показань саме з позицій названих вище п'яти стадій.

Зазначимо, що однією із найпростіших форм сприйняття явищ зовнішнього світу є відчуття. Саме з відчуттів починається формування показань у процесі взаємодії особистості з різними об'єктами оточуючої дійсності. Відчуття, відображаючи об'єктив-ну дійсність, є результатом впливу матерії на наші органи чуття і являють собою початковий пізнавальний психологічний про-цес. Вони дають поштовх для збудження інших, складніших про-цесів2. Діючи на органи чуття з допомогою подразників, явище викликає систему різних відчуттів, які в подальшому відобража-ються в людській свідомості у формі певного образу цього яви-ща. Таке відображення називається сприйняттям.

У той же час, для виникнення відчуттів, окрім дії матеріаль-ного подразника на органи чуття, потрібна ще й певна робота са-мого організму. Сприймальні апарати нашого організму, які ді-стали назву аналізаторів, складаються з трьох механізмів: повер-хні, що сприймає подразнення; нерва, або провідника від неї до центру; самого центру. Вказані механізми складають один сприй-мальний апарат: ми бачимо не ізольовано очима, а повністю зо-ровим аналізатором, чуємо слуховим аналізатором і таке інше3.

Доспулов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии,-М., 1976. — С. 23-26; Гаврилова Н.И. О психологических механизмах формирования свидетельских показаний // Вопросы борьбы с пре-2стутшостью. - М., 1984. № 40. - С. 79. Порубов Н.И. Научные... — С. 33. Общая психология // Под ред., А.В. Петровского — М., 1970. — С. 207.

Здатності відчувати властива індивідуальність. Це означає, що кожна людина має свої, лише їй притаманні межі відображення явищ оточуючої дійсності. Ці межі в науковій літературі назива-ються порогами відчуттів1. Вони залежать від фізичних якостей особи, її минулого досвіду, знань, інтересів та потреб. Чутливість може також змінюватися під дією збуджувальних засобів. Вона може підвищуватись за допомогою тренувань або в результаті ви-роблення певних професійних навичок.

Слід зазначити, що саме сукупність відчуттів, яка називається сприйняттям, дає нам комплексне уявлення про об'єкти ма-теріального світу. Характерною особливістю сприйняття є те, що воно відразу дає цілісний образ об'єкта і тільки в процесі подаль-шого спостереження вимальовуються окремі деталі. Сприйняття є вищим ступенем пізнання, ніж відчуття, оскільки включає і ро-зумову діяльність. Воно залежить від спрямованості уваги, яка може бути довільною або мимовільною. При останній особа не ставить перед собою завдання зосередитись на тій чи іншій по-дії, явищі, предметі. Ця увага викликається зовнішніми причина-ми — яскравістю, контрастністю, незвичайністю факту.

Довільна увага передбачає вольові зусилля, психічну діяль-ність, які спрямовані на повне сприйняття тієї чи іншої події.

Причинами, що викликають мимовільну увагу, можуть бути не лише різкі зміни ситуації, але й ступінь відповідності зовніш-ніх подразників духовному складові особистості, внутрішньому станові свідка, готовності до сприйняття.

Об'єктами сприйняття можуть бути різноманітні предмети чи явища. Предмети мають просторові ознаки: відстань, величину, форму, напрямок. А кожне явище має часові ознаки, які поляга-ють у відображенні їх послідовності і тривалості. Послідовність явищ тісно пов'язана з нашим уявленням про минуле й те-перішнє, а тривалість передбачає початок, кінець і проміжок між початком і кінцем. Сприйняття будь-якого конкретного предме-та чи явища