Сприйняття свідком учасників кримінальної події має свою специфіку і значною мірою відрізняється від сприйняття і відоб-раження людини в процесі інших видів діяльності. По-перше, свідок досить часто є побічним спостерігачем події і не пов'яза-ний з її учасниками спільною діяльністю ні до, ні в момент цієї події. По-друге, свідок сприймає не статичні образи, а осіб, які включені в певну діяльність кримінального характеру. Подібне

Митрохина З.И. Использование данных психологии при производст-ве допроса. - К., 1990. - С. 8. Доспулов Г.Г. Психология... — С. 29.

сприйняття, як правило, буває дуже короткочасним. При цьому три групи факторів вшивають на формування показань:

1) об'єкт — людина, що сприймається як індивідуальність з певними фізичними даними та одягом;

2) дії — які виконує цей об'єкт, вони є основним джерелом інформації про нього;

3) суб'єкт — свідок з його індивідуальними особливостями що-до пізнання і спілкування1.

На повноту і точність сприйняття можуть впливати різно-манітні фактори, які в юридичній літературі об'єднуються в дві групи — об'єктивні і суб'єктивні. До об'єктивних слід віднести умови сприйняття: видимість, тривалість дії подразників і таке інше. До суб'єктивних чинників входять індивідуальні особли-вості самого свідка: його емоційність, настрій, життєвий досвід, фізичні вади тощо.

Отже, сприйняття є цілісним відображенням предметів та явищ в сукупності їх властивостей (ознак) за допомогою відчуттів, які отримуються усіма органами чуття.

Наступною стадією формування свідоцьких показань є за-пам'ятовування. Визначальним на цій стадії є пам'ять людини, її здатність утримувати в свідомості сприйнятий матеріал.

Пам'ять характеризується тривалістю процесу фіксації, обся-гом зафіксованого матеріалу, тривалістю його збереження, пов-нотою, точністю і швидкістю відтворення2. Запам'ятовування (як і увага) може бути навмисним (довільним) або ненавмисним (ми-мовільним). Навмисне запам'ятовування має місце тоді, коли свідок спрямовує своє вольове зусилля на збереження в пам'яті сприйнятого матеріалу При цьому відбувається осмислення об-разу, відбір і узагальнення інформації, яка, на думку свідка, є го-ловною. Зазначимо, що в слідчій та судовій практиці є нерідки-ми випадки, коли громадянин, розуміючи значення обставин, які він спостерігає (сприймає), передбачав можливість майбутнього доспостерігає (сприймає), передбачав можливість майбутнього допиту і свідомо прагнув зберегти в пам'яті обставини певної події. Показання таких свідків є особливо корисними, оскільки вони точніші і повніші.

Проте варто зазначити, що в більшості випадків слідчому до-водиться мати справу із свідками, які мимовільно запам'ятовують сприйнятий матеріал, тобто запам'ятовування відбувається ніби саме по собі, без зусиль з боку особистості. Але це не означає, що таке запам'ятовування є неточним або неповним. Як вже

1 Гавршова Н.И. Человек как объект описания в свидетельских пока-заниях // Вопросы борьбы с преступностью. 1978. № 29. — С. 128.

2 Смыслов В.И. Свидете/.ь... - С. 87.

зазначалося, це залежить від умов сприйняття та індивідуальних якостей особи. Численні дослідження показали, що мимовільне запам'ятовування здатне давати багатий і достовірний матеріал для свідоцьких показань, а при активній, змістовній і осмисленій діяльності свідка може бути навіть надійнішим від довільного .

Перебіг процесів запам'ятовування визначається тим, яке місце займає дана інформація в діяльності сприймаючого, яка значимість її для нього. Тому найкраще запам'ятовується те, що пов'язане з діяльністю особи або має які-небудь відхилення від існуючого порядку, наприклад, незвичність становища, виник-нення певних перешкод, що змушують свідка діяти незвичайним способом. І навпаки, буденність того, що відбувається, приглу-шує інтерес свідка, впливає на якість запам'ятовування, заважа-ючи іноді запам'ятати навіть те, що в даному випадку мало еле-менти незвичайності.

Запам'ятовування буде продуктивнішим, якщо сприйняття здійснюється під час підвищеного емоційного стану. Коли явище чи подія зачіпають не лише розум, але й почуття, тоді розумова діяльність свідка є більш активною, примушуючи думку неодно-разово повертатися до пережитого, що, в свою чергу, сприяє за-кріпленню згаданого в пам'яті.

Однак емоції можуть і негативно позначитись на процесі за-пам'ятовування. Наприклад, якщо особа сильно злякалась чи ду-же переживає в момент події, то це може призвести до втрати в пам'яті якоїсь частини сприйнятого матеріалу.

Здатність до запам'ятовування, сила пам'яті у різних людей е неоднаковими. В одних краще розвинута зорова пам'ять, в інших — слухова, в третіх — словесно-логічна. Наприклад, мате-матик краще запам'ятає цифри, художник - обличчя, музи-кант — звуки. Така пам'ять називається професійною .

На запам'ятовування впливає і характер особистості свідка. Окрім індивідуальних особливостей пам'яті кожної людини вели-ку роль відіграє стан організму, вік свідка, його готовність до за-пам'ятовування3.

З плином часу зменшується виразність сприйнятих подій аж до повної їх втрати в пам'яті. Це є об'єктивна закономірність, яка залежить від сили впливу тієї чи іншої події або явища на людину в момент сприйняття. На збереження сприйнятого в пам'яті можуть вплинути й інші обставини. Згадуване може ча-стково втратитися в пам'яті під впливом якоїсь напруженої робо-

1 Ратинов АР. Судебная психология для следователей. - М., 1967. — С.

180.

Порубав Н.И. Научные... - С. 39. 3 Бжалава И.Т. Психология установки и кибернетика. - М., 1966. - С.

195.

ти, наприклад, розумової, або ж після сприйняття більш цікавих подій, яскравіших за своїм змістом.

Швидкість забування залежить також від ступеня розуміння сприйнятого матеріалу. Швидше забувається матеріал, який сприймався механічно, без осмислення. Крім того, причинами забування може бути розлад пам'яті свідка. Такий розлад буває тимчасовим, він зумовлений психічним або фізичним станом особи. З часом свідок може під впливом якихось обставин згада-ти забутий матеріал.

Знання цих особливостей психіки людини має істотне значен-ня при аналізі показань свідка, їх оцінці. Адже в такому випадку повторні показання