У той же час слід зазначити, що забування не є єдиним не-доліком процесу запам'ятовування. Багатосторонньому впливу свідок піддається на всіх стадіях формування показань. Велику небезпеку складає як навіювання1, так і відвертий тиск на свідка з боку різних осіб. Під впливом цих чинників свідок деформує сприйнятий матеріал, що нерідко призводить в подальшому до дачі ним неправдивих показань2. При цьому варто також вказа-ти, що наукою та практикою вироблено ряд рекомендацій щодо виявлення та усунення неправдивості в показаннях свідка, змен-шення негативного впливу таких показань на хід встановлення істини у кримінальній справі.

Таким чином, підсумовуючи викладене, підкреслимо, що за-пам'ятовування - це процес, під час якого образи сприйнятих явищ та подій, перетворюючись в уявлення, розкривають свою сутність і зміст.

Щоб ці уявлення свідка у вигляді інформації були залучені до сфери кримінального судочинства, вони мають бути відтворені ним. Цьому завжди передує згадування свідком обставин, що ним сприймалися. Згадування про сприйняте і пережите з'яв-ляється і на більш ранніх стадіях, в міру нагромадження інфор-мації, її зв'язку з іншими подіями. Однак в цьому випадку ми розглянемо згадування і відтворення сприйнятого матеріалу у зв'язку з дачею показань органам розслідування та суду.

Слід зазначити, що думка людини працює в певному напрям-ку, коли є причини, які спонукали її до цього. Для того, щоб по-чався процес згадування і відтворення відомостей про певні

Навіювання - це психічний вплив однієї людини на іншу, в результаті якого суб'єкт сприймає певну ідею без раціонального обгрунтування і некритично наслідує її (див.: Гавршова Н.И. Влияние внушения на формирование свидетельских показаний: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1975. - С. 5). Детальніше про неправдиві показання див. § 3 гл. 1.

предмети, події, мозок повинен одержати відповідну команду, якийсь поштовх1.

Для одних цим поштовхом є одержання повістки про виклик до слідчого або суду як свідка. Для інших - запитання слідчого під час допиту. Міркуючи про майбутній допит, свідок у думках повертається до минулого, прагнучи найбільш точно згадати, як все було, розповідає про це своїм близьким. У ході формулюван-ня певної думки йде процес її усвідомлення, а вже потім вона на-бирає словесної форми. Помічаючи прогалини під час згадуван-ня, свідок частину з них залишає неусунутою, а частину запов-нює іншими уявленнями, що ґрунтуються на його досвіді та знаннях2. Саме тому свідки нерідко будують свої майбутні пока-зання або їх окремі фрагменти у вигляді власних суджень і вис-новків, які вони особисто розцінюють як інформацію, сприйня-ту ними безпосередньо3.

Точність передачі інформації свідком залежить від його вміння висловлювати свої думки, навичок володіння усною та письмовою мовою. Правильна словесна характеристика предме-та або явища може залежати також від наявності спеціальних знань і відповідної термінології у свідка. Тобто чистота інфор-мації залежить не лише від того, наскільки якісними були сприй-няття і запам'ятовування, а й від грамотності особи, її інтелекту.

Свій відбиток на якість і достовірність словесного оформлен-ня показань накладає також обстановка, в якій проходить відтво-рення сприйнятого матеріалу. В той же час, підкреслимо, що формування свідоцьких показань не закінчується розповіддю свідка про сприйняті ним події. Для того, щоб ці показання мож-на було використати в кримінальному процесі, їх потрібно про-цесуальне закріпити. Це означає, що розповідь свідка проходить через суб'єктивне сприйняття слідчого. Останній осмислює відтворений свідком матеріал, звіряючи одержану інформацію з відомостями, які містяться у кримінальній справі. При потребі слідчий уточнює окремі моменти в розповіді свідка шляхом по-становки йому запитань і після цього трансформує одержану інформацію' в протокольний запис. Велику допомогу в точній фіксації свідоцьких показань надають слідчому засоби звуко- та відеозапису, які забезпечують максимальну повноту переданої свідком інформації4.

Отже, підсумовуючи викладене, слід визнати, що знання психічних процесів формування свідоцьких показань має велике значення, оскільки допомагає виробити найбільш ефективні так-

1 Смыслов В.И. Свидетель... — С. 92.

2 Ратинов А.Р. Судебная... - С. 183.

Детальніше про судження і висновки свідка див. в § 2 цієї глави. Леви А.А., Горинов Ю.А. Звукозапись и видеозапись в уголовном, су-допроизводстве. — М, 1983. - С. 6.

тичні прийоми одержання цих показань, критерії для їх пе-ревірки і оцінки, сприяє попередженню можливих суб'єктивних помилок, підвищує надійність одержаної інформації.

4. Допит як спосіб одержання показань свідка

Як відомо, допит є однією з найпоширеніших слідчих дій. За його допомогою одержується і перевіряється значна частина інформації, яка є так необхідною для встановлення істини та правильного вирішення кримінальної справи. Тому є цілком за-кономірним інтерес^дослідників до проблем допиту в криміналь-ному судочинстві. Його теоретичним та практичним проблемам присвячені роботи таких вчених, як Л.М. Карнєєва, В.Є. Коно-валова, В.Г. Лукашевич, M.I. Порубов, О.Б. Соловйов та багать-ох інших. Проте слід зазначити, що тема ця є невичерпною, оскільки постійно нагромаджується і узагальнюється практичний матеріал, впроваджуються нові психологічні та науково-ор-ганізаційні методи проведення допиту1.

Зазначимо, що проблеми допиту стали темою досліджень ба-гатьох наук. При цьому кожен з дослідників вкладав у поняття допиту елементи, властиві лише для науки, яку він представляє. Це зумовило деякі розбіжності при визначенні науковцями само-го поняття допиту.

Так, з точки зору кримінального процесу і криміналістики до-пит — це процес одержання доказів, а з позицій судової психо-логії - це процес специфічного спілкування слідчого, дізнавача або судді з особою, яка допитується. Якщо для визначення допи-ту використовувати дані і термінологію теорії інформації, то