Разом з тим слід визнати, що в практиці нерідко виникає ситуація, коли свідок викликається для уточнення якого-небудь окремого питання чи обставини. В цьому випадку потреба в , складанні письмового плану відпадає і слідчий обмежується фор- < мулюванням цього запитання в думках, або, якщо це кілька за-питань, — складанням їх переліку. j

Важливу роль відіграє планування при допиті свідка з викори- ] станням засобів звуко- чи відеозапису. Складання письмового плану в таких випадках допомагає уникнути повторень та прове-сти допит логічно і грамотно.

Центральне місце в плані допиту посідає перелік питань, що підлягають з'ясуванню, та послідовність їх постановки, яка зале-жить від тактичних задумів слідчого. План повинен відзначатися гнучкістю і передбачати можливість його корегування під час до-питу в залежності від поведінки свідка, його показань тощо. Таким чином, підготовка до допиту має суттєве значення, і від того, наскільки якісною вона була, нерідко залежать результати самого допиту.

Як відомо, установлені законом процесуальні правила допиту свідка служать меті одержання повних і достовірних показань. Вони виховують повагу до закону, підкреслюють важливість функції свідка щодо участі в здійсненні правосуддя. Свідок допи-тується окремо і у відсутності інших свідків. При цьому слідчий вживає заходів для того, щоб свідки, які викликані в одній

1 Коновалова В.Е. Проблемы логики и психологии в следственной так-тике. - Хаоьков. 1965. — С. 84.

справі, не могли спілкуватися між собою до закінчення допиту.

Перед початком допиту особа, яка проводить розслідування, суддя або суд зобов'язані пересвідчитися в особистості свідка (ст. 167, 302 КПК). Впевнившись, що для допиту з'явилась саме особа, яка викликалась, вони повідомляють свідкові, в якій справі його викликали, та попереджують про обов'язок роз-повісти все відоме у цій справі. Як вже зазначалося, в законі пе-релічені обов'язки свідка (ст. 70 КПК), визначено предмет його допиту (ст. 68 КПК), але, на жаль, не розкриті права через відсутність в КПК спеціальної статті1. Подібне ставлення до рег-ламентації процесуальних прав найбільш представницької в кількісному вигляді частини громадян, які залучаються до сфери кримінального судочинства, на наш погляд, не відповідає вимо-гам часу і не сприяє сумлінному виконанню ними свого грома-дянського обов'язку.

Однією з наступних процесуальних вимог є попередження свідка про кримінальну відповідальність за відмову від дачі пока-зань та за дачу завідомо неправдивих показань. Попередження повинно здійснюватись у формі, яка виключала б його сприй-няття як погрозу. Це має бути зроблено у вигляді роз'яснення, доведення до відома.

Деякі науковці вважають, що попередження про кримінальну відповідальність практично дискредитувало себе і пропонують увести до чинного законодавства одержання від свідка обіцянки говорити правду2. Ми не можемо погодитися з такою позицією. На нашу думку, попередження має профілактичне значення, оскільки змушує свідка відповідальніше ставитись до дачі пока-зань і є однією з правових гарантій одержання від нього досто-вірних показань.

Підкреслимо, що попередня частина допиту — це не лише ви-конання процесуальних вимог, але й важливий етап одержання свідоцьких показань. Вже на цій стадії слідчий повинен знайти правильних підхід до свідка, встановити з ним психологічний контакт3. Щоб привернути свідка до себе, створити нормальні, ділові стосунки під час допиту, слідчий мусить індивідуально під-ходити до кожного із свідків, враховуючи особливості їх психіч-ного складу, життєвий досвід та інтелектуальний розвиток. На встановлення психологічного контакту впливає не лише особис-тість свідка, а й особистість слідчого4.

1 Детальніше про права і обов'язки свідка див. § 2 гл. 1. Родин А.Ф. Об обеспечении... - С. 119. Васильєв А.Н., Карнеева Л.М. Тактика... — С. 76-78. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий. — Минск, 1971. - С. 70.

Починається допит з пропозиції свідкові розповісти все, що йому відоме про обставини, у зв'язку з якими він викликаний. | При потребі слідчий орієнтує свідка викладати події в хроно-логічній послідовності, з усіма подробицями та зазначенням дже-рел поінформованості. Після цього йому надається можливість викласти свої показання у формі вільної розповіді, яка є органіч-ною частиною допиту. В такому разі розповідь свідка буде більш повною і продуктивнішою, до того ж якщо вона не переби-вається запитаннями, зауваженнями та іншими репліками. Разом з тим може виникнути потреба в її корегуванні, спрямуванні в потрібне русло. Особливо це стосується випадків, коли свідок виходить за межі теми поставлених йому запитань.

Слухаючи розповідь свідка, слідчий аналізує його інформацію, порівнюючи її з усіма наявними у справі доказами. При цьому, щоб не порушити встановленого із свідком контакту, доцільніше не протоколювати відразу його показання, а робити короткі но-татки про обставини, які потребують детальнішого з'ясування.

Після вільної розповіді слідчий ставить свідкові запитання, використовуючи складений план допиту та зроблені нотатки, і Шляхом постановки запитань усуваються прогалини в показан-нях свідка, з'ясовуються причини певних неточностей чи супе-речностей. Запитання, які ставляться свідкові, діляться науков-цями на кілька видів, проте слід зазначити, що в юридичній літературі існують різні точки зору щодо їх класифікації.

Так, С.І. Ластов та Ф.Г. Тарасенко вважають, що свідкові мо-жуть бути поставлені доповнюючі запитання — про обставини, \ які свідок забув або не захотів розповісти; уточнюючі — для де- І талізації окремих фактів, які викладені свідком у загальній І формі; контрольні — для перевірки правильності інформації, що | повідомляється свідком, одержання відомостей про джерело йо- '* го поінформованості та співвідношення відомостей,