В.І. Смислов та М.М. Михеєнко доповнюють цей перелік на- ; гадуючими запитаннями, які допомагають свідкові відновити в І пам'яті забуті події і факти2. Проте уявляється, що найбільш по- 1 вною є класифікація, запропонована B.C. Комарковим. На його І думку, наведений вище перелік буде неточним, якщо до нього не І включити основні запитання, які визначаються предметом допи- 1 ту і формулюються ще в ході підготовки до проведення цієї І

СЛІДЧОЇ ДІЇ3. і

1 Ластов С.Й., Тарасенко Ф.Г. Допрос — важнейшее следственное I

действие. - К., 1962. - С. 28. 1

Смыслов В.И. Свидетель... — С. 130; Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко 1

В.П. Кримінальний процес України. - Київ, 1992. - С. 213-214. І

Комарков B.C. Тактика допроса. - Харьков, 1975. — С. 51. j

Запитання, що ставляться свідкові, мають бути сформульовані чітко і грамотно, в доступній для нього формі. При цьому вони повинні виключати будь-яке навіювання з боку слідчого, нести в собі відповідь чи підказку. Цієї точки зору дотримується більшість науковців. Однак деякі автори вважають, що постанов-ка таких запитань є можливою і правомірною після одержання від свідка відповіді на запитання, поставлене в правильній фор-мі1. На наш погляд, дана позиція є неприйнятною, оскільки такі запитання в залежності від умов формування показань свідка нерідко здатні тією чи іншою мірою все ж вплинути на їх достовірність.

У зв'язку з цим уявляється доцільним внести доповнення до частини 4 ст. 167 КПК України, де вказати: «Забороняється ста-вити свідкові запитання, у формулюванні яких міститься відпо-відь, частина відповіді або підказка на неї».

Під час допиту свідкові може бути надана допомога в згаду-ванні забутих фактів. Це досягається шляхом застосування під час допиту схем, планів, малюнків, моделей і макетів, здатних оживити пам'ять свідка. Крім того, слідчий вправі використати під час допиту наявні у кримінальній справі речові докази шля-хом пред'явлення їх свідкові. Метою цього тактичного прийому є подолання помилкового уявлення свідка, викриття його в дачі завідомо неправдивих показань, одержання розгорнутих пока-зань щодо пред'явлення речових доказів, документів та пов'яза-них з ними обставин кримінальної справи2.

Деякі особливості має допит неповнолітнього свідка (ст. 166, 168 КПК). Так, свідок, який не досяг 18-річного віку, викли-кається через законних представників. Повістка, телеграма чи те-лефонограма про виклик неповнолітнього свідка надсилається його батькам, опікунам, піклувальникам або ж адміністрації тієї установи, організації, під опікою чи піклуванням якої він пере-буває.

Як відзначалось свідок, якому ще не виповнилося 16 років, про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і дачу завідомо неправдивих показань за ст. 385, 384 КК України не попереджається. Йому лише роз'яснюється обов'язок говори-ти на допиті тільки правду. Допит неповнолітнього свідка віком

1 Карнеева Л.М., Ордынский С.С., Розенблит С.Я. Тактика допроса на предварительном следствии. - М., 1958. — С. 71. Аналогічної точки зору дотримувались деякі дореволюційні процесуалісти. Так, на думку Л. Є. Владимирова, навідні запитання є перевіркою впевненості свідка в достовірності своїх показань, тому їх слід використовувати під час допиту (див.: Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательс-твах. - СПб. - 1910. - С. 147).

Соловьев А.Б. Использование доказательств при допросе. — М., 1981.- С. 13-18.

до 14 років, а за розсудом слідчого — до 16 років, проводиться в I

присутності педагога, а при потребі — лікаря, батьків чи інших 1

законних представників неповнолітнього. ]

У залежності від одержаних даних про особистість свідка 1 слідчий має визначитись, кого саме з вказаних у законі осіб доці- 1 льно запросити для участі в допиті. Основним критерієм при 1 цьому є здатність названих осіб допомогти підліткові освоїтись у незнайомій обстановці, сприяти встановленню контакту між слідчим і допитуваним, більш правильному і об'єктивному про-веденню допиту. Всім цим особам до початку допиту роз'яс- | нюється їх обов'язок бути присутнім при допиті, а також право І викласти свої зауваження в кінці допиту та за дозволу слідчого J задавати свідкові запитання. Зауваження і запитання заносяться І до протоколу допиту. Слідчий вправі відвести поставлене запи- 1 тання, але воно має бути занесене до протоколу. і

У зв'язку з цим прийнятий в КПК України термін про «при- 1

сутність» під час допиту вказаних осіб є, на наш погляд, дещо не- |

правильним. Адже їх роль полягає не в пасивній присутності при І

проведенні слідчої дії, а в праві робити зауваження, ставити 1

свідкові запитання. Тому уявляється, що було б доцільно термін 1

«присутність» замінити в законі на більш точний «участь». ]

Зазначимо, що допит неповнолітнього в суді теж має певні І

особливості, які відрізняють його від допиту дорослого свідка. І

Так, у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси І

справи, допит неповнолітнього свідка за ухвалою суду (постано- І

вою судді) може бути проведений у відсутності підсудного, яко- І го суд (суддя) потім ознайомлює з показанням неповнолітнього і надає можливість задати свідкові запитання та дати пояснення з

приводу його показань (ст. 307 КПК). І

Плануючи допит неповнолітнього, а особливо малолітнього 1

свідка, потрібно використати всі можливі засоби до досягнення І

його максимальної ефективності, щоб у подальшому виключити І

потребу в повторних допитах. І

Показання свідка фіксуються в протоколі допиту, який скла- 1

дається слідчим з дотриманням вимог ст. 85, 170 КПК України. 1 Показання свідка записуються в першій особі і по можливості

дослівно. Це означає, що слідчий