При цьому їх оцінка може бути як усною (заява, клопотання, участь у судових дебатах тощо), так і письмовою, і тягти за со-бою важливі правові наслідки (наприклад, подання касаційної скарги потерпілого чи підсудного є підставою для розгляду кри-мінальної справи судом касаційної інстанції)2.

У зв'язку з цим уявляється не зовсім правильною точка зору В.Д. Арсеньєва, який вважає, що перевірка і оцінка доказів є ви-нятковою компетенцією судово-слідчих органів3.

1 Лупинская П.Ф. Доказывание в советском уголовном процессе. — М., 1966. — С. 45; Михеєнко М.М. Доказывание... — С. 20. Михеєнко М.М. К вопросу об оценке доказательств и их источников в советском уголовном процессе // Проблемы правоведения. — К., 1983. № 4. - С. 113.

Арсеньєв В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. — М., 1964. — С. 17.

Як відомо, одним із найпоширеніших джерел доказів є пока-зання свідків. Вони відіграють важливу роль у встановленні об-ставин злочину, викритті злочинців, з'ясуванні взаємовідносин . між потерпілим та обвинувачуваним і таке інше. Все це свідчить 1 про значимість свідоцьких показань і є підставою для де- 1 тальнішого розгляду питання про їх перевірку і оцінку. Перевірка \ показань свідка як джерела доказів та відомостей, що в них містяться, може здійснюватись різними способами. Одним із них ., є аналіз показань у процесі їх одержання. В ході допиту слідчий | вивчає, наскільки вони є логічними, повними, чи немає в них якихось суперечностей. З цією метою він деталізує показання свідка, задає йому контрольні запитання, щоб перевірити, І наскільки він упевнений у своїх показаннях, як легко піддається І навіюванню. і

При цьому слідчий має можливість порівнювати одержані по- 1 казання з іншими доказами, встановленими у справі обставина- \ ми. Внаслідок порівняння можуть виявитись певні суперечності між відомостями, що містяться в свідоцьких показаннях, та на-явними у справі доказами, їх причина з'ясовується в процесі до-питу і в міру можливості ці суперечності усуваються. Як прави- j ло, при порівнянні вважаються істинними вже встановлені | обставини справи, які виступають і в даному випадку критерієм стосовно достовірності щойно одержаних свідоцьких показань. Та все ж, як свідчить практика, аналізу повинні піддаватись і щойно одержані показання, і вже встановлені обставини, оскільки може з'ясуватися, що останні визнані істинними по- ] милково. В процесі допиту може також виявитись, що показан- | ня свідка збігаються (при тому в найменших деталях) з повідо- І мленнями інших свідків. Це може бути наслідком попередньої І змови свідків щодо обставин, які були предметом їх допиту. Ад- І же відомо, що кожна людина сприймає будь-які події чи явища І з властивими лише їй особливостями, які залежать від багатьох І чинників, у тому числі й фізичних якостей особи. Це ж сто- 1 сується й відтворення сприйнятого. І

Тому такий збіг у показаннях має насторожити слідчого, який і повинен вжити додаткових заходів щодо перевірки цих показань, і

Під час допиту слідчий визначає й інші завдання, які спрямо- І вані на перевірку свідоцьких показань. До них належать: з'ясу- І вання обставин, що потребують перевірки шляхом провадження 1 інших слідчих дій; збирання додаткової інформації, яка свідчить 1 про потребу перевірки самого джерела; встановлення факторів, І що допомагають визначити умови перевірки1. Перевірка пока-зань може здійснюватися шляхом проведення повторного допи-______ іі

1 Костров А.И. Проверка показаний свидетелей на предварительном следствии: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — М., 1972. — С. 15.

ту свідка, під час якого з'ясовуються обставини, що не були предметом розгляду першого допиту, або й розглядались, але на даний час потребують більш глибшого висвітлення. При повтор-ному допиті є можливим одержання показань, що містять нові відомості, за допомогою яких слідчий перевіряє достовірність по-чаткових показань свідка.

Однією із слідчих дій, за допомогою якої визначається до-стовірність свідоцьких показань, є очна ставка. Деякі вчені вва-жають, що метою очної ставки є усунення суперечностей у пока-заннях двох допитаних раніше осіб. Таке визначення мети очної ставки, на нашу думку, є не зовсім правильним. Уявляється, що найбільш точно висловився з цього приводу А.Я. Дубинський. Він пише, що метою проведення цієї слідчої дії є не усунення су-перечностей, а встановлення, чиї показання відповідають фак-тичним обставинам справи, оскільки можна усунути супереч-ності і виявитись ще далі від істини2.

Для перевірки показань досить широко використовується відтворення обстановки і обставин події з участю свідка. Ця слід-ча дія дає можливість краще з'ясувати обстановку події та пере-вірити на місці відповідність показань свідка справжнім обстави-нам справи. З цією ж метою можуть здійснюватись й інші процесуальні дії. Наприклад, якщо для перевірки показань потрібні спеціальні знання, слідчий вправі призначити експерти-зу (ст. 196 КПК України).

Зазначимо, що перевірка показань свідка може здійснюватись і непроцесуальним шляхом,