Особливо це стосується відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ст. 49 КПК України), вправі пред'явити цивільний позов про стягнення моральної шкоди в кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов про стягняння моральної шкоди подається разом з позовом про стягнення матеріальної шкоди або самостійно, окремо, про що слідчий чи особа, яка проводить дізнання, складають постанову про визнання особи потерпілою та постанову про визнання особи цивільним позовачем. Аналізуючи ч. 1 ст. 28 КПК України, ми знаємо в ній невідповідальність вимогам законодавчої практики, тому необхідно, доповнити її зміст і записати "особа, яка зазнала матеріальної чи моральної шкоди від злочину, вправі..." далі за текстом. Таким чином, буде ліквідоване існуюче упущення в ч.1 ст. 28 КПК України.

Діяльність органів попереднього розслідування по забезпеченню відшкодування шкоди вимагає від слідчих вирішення багатьох нелегких питань, пов'язаних з цією проблемою. До фактів, які підлягають доказуванню стосовно характеру і розміру завданої злочином шкоди, слід віднести: дії які завдали шкоду, в їх конкретному вираженні в кожному окремому випадку, наявність моральної шкоди, наявність шкоди, завданої особі або майну, — також в її конкретному вираженні; наявність причинного зв'язку між діями особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, і шкоди; вину заподіювача шкоди; умисне або необережність потерпілого, ступінь їх прояву; майнове становище особи, яка завдала шкоду; характер і розмір завданої шкоди, розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

До способів виявлення матеріально зафіксованої інформації слід віднести: слідчий огляд (місця події, виявленого майна, документів); облік; виїмку; накладання арешту на майно; накладання арешту на кореспонденцію та її виїмку в поштово-телеграфних установах; бухгалтерську ревізію з використанням прийомів фактичної і документальної перевірки; призначення та проведення експертиз; відтворення обстановки й обставин події.

Основними способами одержання інформації, зафіксованої в пам'яті людей, є допити потерпілих, свідків, підозрюваних і обвинувачених.

Непроцесуальна інформація є для слідчого також вкрай необхідною. Вона допомагає йому вибрати правильний напрям роботи, перевірити отриману процесуальну інформацію. В свою чергу непроцесуальна перевіряється, що дає можливість слідчому більш повно, всебічно й об'єктивно досліджувати матеріали кримінальної справи.

Забезпечення відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, і виконання вироку щодо конфіскації майна пов'язано з активною, напруженою роботою слідчого, органу дізнання і має включати в себе систему процесуальних і організаційних заходів.

До процесуальних дій необхідно віднести заходи по відшкодуванню і вилученню майна та цінностей, які підлягають поверненню законному власнику; встановлення майна і цінностей, які можуть бути звернені на компенсацію шкоди; накладання арешту на майно і забезпечення його зберігання.

До організаційних заходів необхідно віднести: доручення органам дізнання провести оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення або відшукування майна і цінностей, які підлягають поверненню законному власнику; вжиття заходів, які спонукають обвинуваченого або підозрюваного та його родичів до добровільного відшкодування шкоди.

Діяльність органів попереднього розслідування, яка спрямована на забезпечення відшкодування та активної допомоги слідчому, доки не вдається встановити особу, яка вчинила злочин, та пред'явити їй обвинувачення.

Висновок

У даній роботі розглянуто норми законодавства, а також судову практику щодо відшкодування судових і інших витрат у кримінальному процесі. Не випадково поряд з судовими витратами, що передбачені ст. 91 КПК України, розглядається інші види витрат і питання їх відшкодування, що мають місце в кримінальному процесі. Відшкодування витрат на оплату праці адвоката і стаціонарне лікування потерпілого від злочину, поряд з судовими витратами, є невід'ємною, обов'язковою частиною кримінального процесу. Чимало питань які охоплює дана тема, досліджені недостатньо повно, а це в свою чергу породжує негативні наслідки, як для законодавчої, так і для право застосовчої практики. Остання на сьогоднішній день зазнає певних коливань внаслідок окремих недосконалостей чинних законодавчих полежень, які регулюють питання даної проблеми. Але треба також відзначити, що в даний час ведеться активна підготовка нового кримінальне - процесуального законодавства, і дослідження даного питання може дати можливість більш правильно законодавче визнати питання щодо розміру шкоди завданої злочином, а також відшкодуванням її в кримінальному процесі України. І тому, на мою думку, дані питання необхідно розглядати комплексно, у взаємозв'язку. Крім того, у даній роботі розглянуто і деякі теоретичні питання, зокрема, щодо обсягу витрат, відшкодування яких повинно покладатись на осіб, що визнані винними у вчиненні злочинів.

Джерела та використана література

1. Конституція України.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України - К.: Логос, 1997р.

3. Закон України "Про судову експертизу" від 25. 02. 1994р.

4. Закон України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, слідства, суду, прокуратури" від 1. 12. 1994р.

5. Постанова КМУ від 14. 05. 1999 р. №821 "Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави".

6. Постанова КМУ від 1. 07. 1996 р. № 710 "Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів".

7. Постанова КМУ від 16. 07. 1993 р.