1.4. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно вимог цивільно-процесуального законодавства суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції і лише в межах доводів апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора.

Зазначені положення закону переклали обов'язок визначення об'єму своїх вимог, обґрунтування їх, спосіб доведення в суді першої інстанції на сторони та їх представників. Сторони чи їх представники, а також прокуратура, визначають об'єм оскарження судового рішення, пред'явлення для дослідження нових доказів, а також доказів, які, на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувалися з порушенням встановленого ЦПК порядку.

Суди першої інстанції зобов'язані крім роз'яснення особам, які беруть участь у справі їх прав і обов'язків, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. До таких дій відносяться і дії по наданню суду доказів. Зокрема, гл.4 ЦПК регулює питання, пов'язане з подачею суду своїх доказів, забезпечує можливості збирання і забезпечення доказів.

На суд апеляційної інстанції покладено обов'язок перегляду судових рішень.

Наділення його правом встановлення нових фактів, дослідження нових доказів, а також доказів, які були досліджені з порушенням встановленої о законом порядку, не перетворює його в суд першої інстанції.

В судовій практиці сторони, особи, які беруть участь в справі, не враховуючи змін, внесених до ЦПК 21.06.2002 року, керуючись попередніми правилами, іноді для дослідження в суді першої інстанції не подають всі наявні в них докази, чи не заявляють клопотання про витребування доказів, розраховуючи, що вказані дії вони зможуть вчинити в суді апеляційної інстанції при перегляді рішення, постановленого судом першої інстанції без врахування того, що суд розглядає справу на підставі надання доказів. Така позиція є явно помилкова, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє рішення в межах досліджених доказів судом першої інстанції і може відмовити в прийнятті доказів, які сторона, недобросовісно користуючись своїми правами, не надала місцевому суду. [8, С. 14-15]

При апеляційному розгляді можуть досліджуватись нові докази, але це в першу чергу докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням вимог процесуального законодавства чи докази, про які сторони, особи, які брали участь в розгляді справи, прокурор заявляли суду першої інстанції, але він в порушення вимог ст.15 ЦПК не створив необхідних умов для їх дослідження з метою всебічного і повного дослідження обставин справи.

Однією із проблем є також неусвідомлення учасниками процесу тієї обставини, що суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і подальше заявления про них в апеляційній скарзі чи при перегляді рішення в апеляційному порядку не може мати впливу на постановлене рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст.301 ч.І ЦПК).

Деякі складності при перегляді судових рішень в апеляційному порядку викликає поняття перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора.

Часто суди першої інстанції вирішують справи, в яких сторони, згідно вимог ст.144 ЦПК, об'єднали в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою, чи, як передбачено ст. 104 ЦПК, позов пред'явили спільно кілька позивачів або до кількох відповідачів.

Умовою об'єднання в одне провадження кількох позовних вимог е; тісний зв'язок між ними. Іноді задоволення однієї позовної вимоги безумовно тягне за собою і задоволення іншої, тісно пов'язаної з нею. Як, наприклад, поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної І моральної шкоди та інше.

В апеляційному порядку може бути оскаржене рішення суду першої інстанції тільки частково, в одній із тісно пов'язаних вимог. Суд апеляційної інстанції не взмозі в межах доводів апеляційної скарги об'єктивно і відповідно до вимог чинного законодавства переглянути рішення суду першої інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги, яка не оскаржена в апеляційному порядку, набрало чинності і, відповідно до ч.2 ст.32 ЦПК, має преюдиційне значення оскільки, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили по одній цивільній справі, в даному випадку по одній цивільній вимозі, не доводяться при розгляді інших цивільних справ, в яких, беруть участь ті самі особи.

В наведеному прикладі суд апеляційної інстанції не зможе переглянути рішення суду в частині стягнення заробітної плати, навіть, якщо особу в порушення вимог закону поновлено на роботі, але рішення в частині поновлення не оскаржено.

В цілому варто наголосити на тому, що суди, виходячи із засад змагальності та рівності прав сторін щодо надання доказів, невправі сьогодні вмішуватись в процес захисту прав, відокремлюючи права позивача, відповідача чи інших осіб, що беруть участь в розгляді справи.

1.5. Правила постановлений рішення судом апеляційної інстанції

Провадження у справі по розгляду апеляційної скарги (подання) закінчується постановленням рішення судом апеляційної інстанції.

Скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд може мати місце тільки з підстав визначених в ст.307 та п.2 ст.305 ЦПК. Всі зазначені підстави, які випливають з порушень норм процесуального права с чіткими, конкретними і зрозумілими. Вказані підстави, зокрема, визначені в ст.307 ЦПК, вимагають, щоб відбулось правосуддя, вони також; спрямовані і на те, щоб особи, які залучені до участі в розгляді справи, мали реальну