Дещо ширший зміст у визначенні підстав для скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд, закладений в ст.305 ч.2 ЦПК.

До порушень норм процесуального права віднесено такі, що перешкоджають суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Хоча суд апеляційної інстанції і має широкі повноваження щодо дослідження доказів, але основна його діяльність спрямована на перегляд судових рішень, постановлених судами першої інстанції, і при перегляді рішень він не може перетворитись в місцевий суд.

Якщо в суді першої інстанції сторони здійснювали свої права відповідно до наданих їм законом можливостей, але суд ігнорував їхні клопотання, які мають значення для правильного вирішення спору, не витребовував докази, які вони в силу свого процесуального становища суду надати не могли, а дослі-дження вказаних доказів мало суттєве значення для правильного вирішення спору, залишив одну матеріальну вимогу без розгляду, постановивши рішення по іншій, яка тісно зв'язана з попередньою, допустив порушення, які апеляційний суд усунути не може, то І в такому випадку рішення по справі може бути скасоване і справа направлена на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Вказане також пов'язане і з тим, що законодавець визначив підстави, при яких суд апеляційної інстанції, після скасування рішення суду першої інстанції, може ухвалити нове рішення.

Коли судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи Для постановления нового рішення при виникненні даної підстави слід врахувати можливість суду апеляційної інстанції, при відсутності порушення вимог процесуального законодавства місцевим судом, повно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції також може при скасуванні рішення місцевого суду постановити нове рішення, коли недоведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими. Суд першої інстанції може визнати встановлені ним обставини за відсутності будь-яких доказів, обґрунтувати рішення суду безпідставними припущеннями про обставини, що допускаються судом на свій розсуд.

Судом першої інстанції також може бути допущена помилка при оцінці наданих суду доказів. Якщо місцевим судом з'ясовано фактичні обставини справи щодо поданих суду доказів, проте висновки щодо прав і обов'язків сторін не відповідають зазначеним обставинам справи, суд апеляційної інстанції вправі постановити нове рішення. В даному випадку не виникає потреби вчиняти якісь процесуальні дії по збиранню доказів. Достатньо привести у відповідність висновки до обставин справи.

Постановлення нового рішення можливе у випадку порушення або неправильного застосування судом норм матеріального права. При цьому законодавець визначив, що таким порушенням є застосування судом закону, який не поширюється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Доцільно звернути увагу і на той факт, що виходячи із положень про те, що сторони вільно розпоряджаються своїми позовними вимогами, законодавець переніс підстави для закриття провадження в справі або залишення заяви без розгляду на стадію апеляційного провадження. Якщо справа не підлягає розгляду в судах, якщо вже спір вирішено, тобто е таке, то набрало законної сили, рішення, постановлене між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, чи ухвала суду про відмову від позову або про затвердження мирової угоди сторін. Вказані обставини, як правило, існували на стадії вирішення справи в суді першої інстанції, але вони не були враховані, тому само собою зрозуміло, що провадження по справі в суді першої інстанції не повинно було здійснюватись, а відповідно воно не може відбуватись і в суді апеляційної інстанції. При цьому слід зауважити, що в силу прямої дії ст. 124 Конституції України, особі не можна відмовити в прийнятті заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку, тому п.2 ст.227 ЦПК втратив силу.

Позивач має право відмовитись від позову на стадії апеляційного провадження, сторони вправі укласти мирову угоду чи укласти договір про передачу спору на розгляд третейського суду.

Якщо після настання смерті громадянина, який був однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, провадження в справі закривається. Якщо зазначена обставина настала після постановлення рішення судом першої інстанції, то при постановлені законного і обгрунтованого рішення сама по собі смерть фізичної особи сторони в спірних правовідносинах, які не допускають правонаступництва, - не є підставою для закриття провадження в справі.

В процесі перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом може мати місце і залишення заяви без розгляду. Заява залишається без розгляду, якщо вона подана недієздатною особою, або якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, і зазначені обставини з'ясовані при розгляді справи апеляційним судом.

Щодо змісту рішення суду апеляційної інстанції, то слід зауважити, що він відрізняється від рішення суду першої інстанції. Враховуючи повноваження апеляційного суду, рішення повинне бути ширшим, оскільки в ньому слід ще і вказати на доводи апеляційної скарги чи апеляційного подання, мотиви скасування рішення суду першої інстанції і необхідності постановлення нового рішення.

В обидвох випадках, як в ст.203, так і в ст.314 ЦПК, передбачено за письмовою заявою, виготовлення обґрунтування висновків суду в окремому процесуальному документі, відповідно до вимог ст.314 ЦПК. На практиці вказане правило,