У кримінальному судочинстві принцип презумпції неви-нуватості діє як система нормативних правил, що реалі-зується, в його стадіях, в окремих процесуальних діях і відповідних правовідносинах учасників, юридичний зміст якого встановлюють такі правила:

а) обов'язок доказувати винність обвинуваченого лежить на слідчих органах, прокурорі, а в справах приватного обвинувачення - на потерпілому або його представникові;

б) обвинувачений не повинен доводити свою невину-ватість або меншу вину, а також наявність обставин, що виключають його кримінальну відповідальність;

в) усі сумніви, які неможливо усунути, мають тлума-читися на користь обвинуваченого, а недоведена вина обвинуваченого у вчиненні злочину в юридичному сенсі озна-чає його повну невинуватість;

г) висновок про винність обвинуваченого у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на припущеннях;

ґ) притягнення особи до участі у справі як підозрюва-ного або обвинуваченого, застосування до неї арешту чи іншого запобіжного заходу не повинні розцінюватись як доказ її вини, як покарання винного;

д) до остаточного вирішення кримінальної справи й офіційного визнання особи винною у вчиненні злочину з обвинуваченим не можна поводитись як із винним, а та-кож публічно, в засобах масової інформації і в якихось офіційних документах стверджувати, що він є злочинцем.

Презумпція невинуватості означає, що закон вважає обвинуваченого невинним, поки ті, хто вважає обвинува-ченого винним, не доведуть, що він дійсно винний і його винність буде встановлено вироком суду, що набрав за-конної сили. Це об'єктивне правове положення визначає і спрямовує діяльність посадових осіб, що ведуть прова-дження по кримінальній справі, органів досудового слідства, прокуратури і суду, їх відношення до обвинува-ченого.

Який би не був стан зібраних по справі доказів, яка б не була думка, впевненість того чи іншого суб'єкта кримінально-процесуальної діяльності щодо винності обви-нуваченого, по будь-якій кримінальній справі повинно бути забезпечено неухильне додержання і виконання вимог ЗЯ^ШКПК про всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи. І яким би не було переконання особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора про винність обвинуваченого, вони не мають права залишити жодного виправдовуючого елементу без перевірки, жодного дока-зу, що свідчить на користь обвинуваченого.

Презумпція невинуватості в правильному її розумінні та застосуванні виключає односторонній обвинувальний підхід при розслідуванні та вирішенні кримінальних справ, вона не допускає швидких, необдуманих безпідставних рішень про притягнення громадян як підозрюваних і об-винувачених. Вона допомагає тому, щоб кримінальні по-карання застосовувалися тільки до тих, хто порушує за-кон, шкодить суспільству і правопорядку.

Спеціальні (міжгалузеві) принципи кримінального процесу України

Спеціальні (міжгалузеві) принципи закріплені в КПК України і мають на меті регулювати процесуальну діяльність при розкритті, розслідуванні та вирішенні кри-мінальних справ. Ці принципи не суперечать Конституції, а отже, і конституційним принципам. Розглянемо най-важливіший серед них: принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи.

Прокуpop, слідчий та особа, яка дізнання визнання, зобов'язані вжити всі пе-редбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи, ви я вити обставини, як обвинувальні, так і виправдувальні, щодо обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшу-ють або обтяжують його відповідальність.

Всебічність, повнота й об’єктивність дослідження обста-вин справи є основним напрямом, вихідним моментом першочергових гарантій встановлення істини при прове-денні досудового слідства, необхідним фактом, що забез-печує досягнення мети розслідування. Навіть незначне, відхилення від цього принципу тягне за собою немож-ливість встановлення об'єктивної істини, як наслідок — унеможливлюється здійснення передбачених законом завдань кримінального судочинства. Тому очевидно, що при розслідуванні кримінальної справи слідчий повинен буду-вати всю свою діяльність зі збирання та дослідження доказів виходячи з цієї вимоги закону [7;250]

Поняття всебічності, повноти та об'єктивності дослі-дження тісно пов'язані між собою. Всебічне дослідження обставин кримінальної справи неможливе без його повно-ти та об'єктивності й навпаки.

Під всебічністю дослідження розуміють з'ясування всіх обставин по справі, як викривальних, так і виправдувальних, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого. Крім цього, криміналь-на справа вважається всебічно розслідуваною тоді, коли проведено як загальне дослідження, так і дослідження за окремими версіями.

Найбільш поширеними причинами, через які має місце однобічність розслідування або судового розгляду, е недо-ліки планування досудового або судового слідства при ви-суненні та перевірці версій, а також перебільшення дока-зового значення визначення обвинуваченим або підсудним своєї вини. Визначення обвинуваченим або підсудним своєї вини ще не дає підстав стверджувати, що він здійснив той чи інший інкримінований йому злочин. Таке визнання має бути уважно перевірено.

Повнота дослідження закріплюється з'ясуванням усіх обставин, що підлягають встановленню по кримінальній справі, всіх фактів злочинної діяльності обвинуваченого, а також залученням до справи такої кількості доказів, яка дасть змогу виконати це завдання. Повнота дослідження характеризує обсяг та межі доказування, вимагає дослі-дження і використання такої кількості доказів, що необхід-на для прийняття законного й обґрунтованого рішення.

Отже, відмінність між всебічністю і повнотою полягає в якісно-кількісній характеристиці дослідження, оскіль-ки поняття всебічності охоплює тільки з'ясування обста-вин, які підлягають доказуванню, а поняття повноти --дослідження доказів, необхідних і достатніх для встанов-лення цих обставин. Тому всебічно повинні досліджува-тися як обставин так і докази

Поняття меж, доказування, з одного боку, містить ви-моги забезпечення необхідної та достатньої повноти пізнан-ня важливих явищ та їх зв'язків, з іншого - виражає ви-могу щодо надійності результатів пізнання. Інакше кажу-чи, межі доказування передбачають таку ухвалу по конк-ретній справі, щоб зібрана сукупність доказів з якісного боку забезпечувала встановлення кожного елемента предмета, доказування, а з кількісного – гарантувала достовірність встановлення цих