Межі доказування залежать передусім від предмета доказування. Тому на цій основі розглядаються всі фактичні дані, які стосуються справи та повинні бути зібрані, перевірені, оцінені. Ось чому всі процесуальні дії слід про-водити.

Об'єктивність як категорія, що правильно відображає реальну дійсність, ухвалює такий підхід до дослідження, який однаково враховує всі обставини, що свідчать як «за», так і «проти» обвинувачуваного. Це веде до формування правдивих висновків по справі.

Об'єктивність - правова та моральна вимога, що вису-вається до кримінально-процесуального доказування і є неупередженою та сумлінною у ставленні органів держа-ви до фактичного матеріалу і такою, що виключає з їх боку суб'єктивізм, який веде до обвинувального або ви-правдувального нахилу.

Об’єктивність сприяє достовірності знання як необхідній умові перетворення його у факт, тоді як необ’єктивність, упереджене ставлення до обвинувачуваного або Інших учасників процесу сприяють прийняттю необґрунтованих рішень, що не відображають дійсного стану речей.

Принцип всебічності, повноти та об'єктивності, як один з основних у системі загальних і спеціальних принципів кримінального процесу, може мати різний ступінь втілен-ня при дослідженні фактичних даних, обставин та доказів залежно від того, чи визнані вони законом як обов’язкові по кримінальній справі, чи такими не є.

До обставин, що підлягають обов'язковому встановлен-ню по кримінальній справі, належать такі, що входять у предмет доказування.

Дослідженню та доказуванню по кримінальній справі підлягають передусім факти, обставини, які відповідають описаним у законі як елементи складу злочину ознакам. Однобічне та неповне дослідження свідчить про невстановлення істини по справі й тягне за собою направлення її на додаткове розслідування або відміну судом вищого рівня винесеного вироку.

Доказування однієї лише винуватості обвинувачуваного та презюмуванпя його невинуватості внесло б у дослід-ження елементи однобічності та неповноти. Проти цього і спрямоване правило про тлумачення сумнівів, що, як слуш-но зазначив В. М. Савицький, є додатковим стимулом для органу обвинувачення та суду в їх цілеспрямованості максимально повно і точно з'ясувати всі обставини спра-ви, усунути будь-які можливі сумніви в правильності вис-новків, до яких вони дійшли, тобто однаково досліджува-ти обставини, що викривають або виправдовують обвину-ва чуваного.

Крім обставин, що належать до предмета доказуван-ня, всебічному, повному та об'єктивному дослідженню підлягають й інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Про них у законі сказано узагальнено, оскільки всі юри-дичне значущі обставини передбачити неможливо. Тому необхідно кожного разу зважувати питому вагу та значення цих обставин, враховуючи їх зв'язок з іншими обставинами, у першу чергу з тими, що становлять предмет доказування, брати до уваги те, якою мірою вони можуть впливати на загальний висновок і до яких наслідків можуть призвести обставини, що їх не буде розслідувано.

Важливо при цьому враховувати, що судово-слідча практика систематизувала цілу низку таких допоміжних обста-вин, виявлення яких, як правило, впливає на обґрунто-ваність кінцевих висновків по справі. До них належать дані про особу потерпілого, його взаємовідносини з обвинувачуваним, особливо у справах про вбивства; обставини, які вказують на схожість способів вчинення злочинів, що дозволяє припустити їх здійснення однією особою; відомості, які свідчать про те, що обвинувачений схиляв свідків додачі неправдивих показань, роз’яснив родичам, як потрібно пояснювати ті чи інші обставини тощо. Недослідженість цих обставин, які входять у предмет доказування. Тому не можна погодитися з думкою про те, що на правильність вирішення справи впливає тільки встановлення обставин, що складають предмет доказування.

Достовірність встановлення обставин досягається за умови притягнення до справи необхідної сукупності доказів і їх всебічної та об’єктивної перевірки й оцінки.

Які саме докази повинні бути досліджені, залежить від змісту тієї інформації, що в них міститься, та її значення для справи. З цієї причини закон не визначає істотності того чи іншого доказу, не ставить відносність доказів у залежність від їх видів, надаючи суду прокурору, слідчому можливість для встановлення обставин, що пролягають доказуванню, до яких наслідків може привести відмова від їх дослідження.

Отже, принцип всебічності, повноти й об’єктивності дослідження обставин справи є надійним засобом досягнення об’єктивної істини по кримінальній справі, який діє на всіх стадіях кримінального процесу і є необхідним засобом прийняття законних і обґрунтованих рішень при провадженні дізнання, досудового і судового слідства.