д) щоб були забезпечені їх особисті та майнові права.

Це законні інтереси підозрюваного й обвинуваченого, оскільки мають всі ознаки, що дають їм право на захист. Воно особливо необхідне, оскільки до обвинуваченого до вирішення питання про його винність можуть застосову-ватись заходи процесуального примусу. Забезпечити за-конність на всіх етапах руху кримінальної справи — на це спрямовані в кінцевому підсумку всі принципи кримі-нального судочинства та окремі процесуальні норми.

Як вважає Т. Н. Добровольська, захист слід розуміти як «сукупність процесуальних дій, спрямованих на запе-речення обвинувачення або пом'якшення відповідальності обвинуваченого (підсудного)»* В юридичному словнику за редакцією П. І. Кудрявцева дається аналогічне визначен-ня захисту: «Захист - в кримінальному процесі сукупність процесуальних дій, спрямованих на заперечення обвину-вачення (повністю або частково), на доказування невину- ^ ватості обвинуваченого або меншої його винуватості «С^Ц

_ __ .її

Підсумовуючи, слід зазначити, що злхіїст як процесу ально-правовий інститут являє собою сукупність юридич-них норм, що регулюють кримінально-процесуальн} діяльність і відносини, пов'язані з запереченням або по м'якшенням обвинувачення. Інститут захисту регулює кримінально-процесуальну діяльність всіх суб'єктів захи-сту і є частиною кримінально-процесуального права. Про цесуальне значення захисту полягає в тому, що він пере дусім є засобом, методом реалізації прав та інтересів підоз рюваного, обвинуваченого, підсудного. Відомо, що прин ципи кримінального процесу становлять єдину систему І взаємодіють один з одним. Всі вони так чи інакше пов'я

зані з правом обвинуваченого на захист. Саме тому вив-чення принципу забезпечення підозрюваному, обвинува-ченому й підсудному такого права належить до найваж-ливіших завдань кримінально-процесуальної науки, що в подальшому сприяє удосконаленню його реалізації в нор-мах кримінально-процесуального права^^^Й^ИІ^^]

Принцип презумпції невинуватості. Раніше в літера-турі існувала думка, що принцип презумпції невинува-тості не властивий нашій системі права. г

_cQ ' і ——-^ і '"І І І' ї -'' t/-l-....__

лише в 60-х pp., розвиваючи ідеї про необхідність до-держання прав і законних інтересів учасників судового провадження, М. С. Строгович сформулював положення про те, що винним може бути визнано лише особу, вину якої достовірно доказано, в протилежному ж випадку осо-

"одног* пакту про громадянські і політичні прана, прий-нятого Генерального Асамблеєю ООН 10 грудня 1966 р та ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Украї- -нської РСР від 19 жовтня 1973 p., проголошується: «Ко-жен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведе-на згідно з законом»*! ______ ___________ :

Зокрема, в Міжнародному пакті про громадянські політичні права людини зазначено, що кожен має право Іри розгляді будь-якого пред'явленого йому крпміналь-гого обвинувачення не бути приневоленим до давання нідчепь проти самого себе чи до визнання себе винним *'/*. М); нікого по може бути піддано свавільному арешту

_____________________ ______'._ __._____________________L____. -__І————————————— І -

чи триманню під вартою; кожний, хто позбавлений волі внаслідок арешту чи тримання під вартою, має право на розгляд його справи в суді, щоб цей суд міг невідкладно винести постанову щодо законності його затримання і роз-порядитися про його звільнення, якщо затримання є неза-конним (ст. 9); нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (ст. 7). У статті 15 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдсь-ких, або таких, що принижують гідність, видів поводжен-ня і покарання, ратифікованої Указом Президії Верхов-ної Ради УРСР від 26 січня 1987 р. № 3484-11, зазна-чається: «Кожна держава-сторона забезпечує невикорис-тання будь-якої заяви, що, як встановлено, була зроблена під час катування, як доказу в ході будь-якого судового розгляду, за винятком випадків, коли вона використовуєть-ся проти особи, звинуваченої у здійсненні катувань, як доказ того, що таку заяву було зроблено »Ј &ДОЈ^

Аналіз чинного законодавства свідчить, що у наш час під терміном «презумпція невинуватості» розуміють пра-вило, згідно з яким особу не може бути визнано винною у вчиненні злочину, а також притягнуто до кримінальної відповідальності, інакше як за рішенням суду і відповід-.и до закону/

І І » -»*

_____ _____ І_

У Конституції України принципу презумпції невину- -ватості відведено важливе місце; досить чітко висвітлено його зміст у ст. 62: «Особа вважається невинуватою у вчи-ненні злочину і не може бути піддана кримінальному по-каранню, доки її вину не буде доведено в законному по-рядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одер-жаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного дер-жава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням».

Сформульовані В ЦІП . ПОЛОЖеННЯ ҐруНТу ЮТЬОІ і

принципі презумпції невинуватості людини, відображено-му в ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, де зазначається, що кожен обвинуваче-ний в кримінальному злочині має право вважатися неви нуватим, поки винуватість його не буде доведено згідно із законом.

Презумпція невинуватості в кримінальному судочинстві має значення як правова гарантія встановлення істини у справі, що має бути конкретизовано в новому КПК України.

У кримінальному судочинстві принцип презумпції неви-нуватості діє як система нормативішх правил, що реалі-зується, в його стадіях, в окремих процесуальних діях і відповідних правовідносинах учасників, юридичний зміст якого встановлюють такі правила:

а) обов'язок доказувати винність обвинуваченого лежить на слідчих органах, прокурорі, а в справах приватного обвинувачення - на потерпілому або його представникові;

б) обвинувачений не повинен доводити