Реферат

на тему

“Система конституційних прав, свобод та обов’язків громадянина України”

План.

1.) Права людини в конституції України.

2.) Обов’язки громадянина України.

1.)Права людини в конституції України.

Від народження кожна людина має певні права. 10 грудня 1948 Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила Загальну декларацію прав людини ( далі Декларація ). В цій декларації записані всі невід’ємні права кожної людини. Україна, як Член ООН зобов’язалося дотримуватися цієї Декларації.

В статті 1 та 2 Декларації стверджується : Усі люди народжуються вільними та рівними у гідності та правах. Кожному надаються всі права і свободи, викладені у цій Декларації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої ознаки. Рівність всіх осіб в їх правах затверджена у статтях 21 та 24 Конституції України (далі Конституції).

Стаття 3 Декларації проголошує право людини на життя, свободу та особисту недоторканість. Ці права затверджені у статтях 27 та 29 Конституції.

Стаття 4 Декларації забороняє рабство. Стаття 43 Конституції забороняє використання примусової праці.

Стаття 5 Декларації стверджує право людини на повагу до власної гідності, за Декларацією жодна людина не може бути піддана катуванню або жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Це право закріплено у 28 статті Конституції.

Статті 6,8,10 Декларації затверджують право людини захищати свої права за допомогою незалежних та безсторонніх судів на основі рівності всіх людей перед законом. Стаття 55 Конституції проголошує право людини захищати свої права за допомогою судів, стаття 129 проголошує незалежність судів.

Стаття 7 Декларації проголошує рівність людей перед законом. Це право затверджено статтею 24 Конституції України.

Стаття 9 Декларації проголошує: “Ніхто не може бути підданий свавільному арешту, триманню під вартою або вигнанню”. Стаття 29 Конституції унеможливлює свавільний арешт та тримання під вартою, стаття 25 унеможливлює вигнання.

Стаття 11 Декларації прокламує використання презумпції невинності при розгляді справ та стверджує необерненність дії права. Використання презумпції невинності при розгляді справ затверджено статтею 62 Конституції а необерненність дії права затверджена статтею 58 Конституції.

Стаття 12 Декларації прокламує захист особистого життя, житла, кореспонденції, честі та репутації від свавільного втручання. Стаття 32 Конституції проголошує недоторканість особистого життя, честі та репутації. Стаття 30 Конституції проголошує недоторканість житла, а стаття 31 підтверджує право кожного на таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції.

Стаття 13 Декларації прокламує право людини на пересування та вільний вибір міста проживання. Стаття 33 Декларації Конституції підтверджує це право.

Стаття 14 Декларації проголошує право людини шукати політичного притулку. Ця стаття не має відповідників у Конституції України.

Стаття 15 Декларації затверджує право кожного на громадянство та на право вільної його зміни. Стаття 25 Конституції затверджує це право.

Стаття 16 Декларації затверджує право людини вступати в шлюб без обмежень за ознакою раси, національності або релігійних переконань. Ця стаття також затверджує рівність прав та обов’язків обох супругів при вступі до шлюбу та при його розриванні. Всі ці положення закріплені в статті 51 Конституції.

Стаття 17 Декларації затверджує право людини вільно володіти майном та забороняє свавільне відчудження майна. Ці права затверджені в статті 41 Конституції.

Стаття 18 Декларації закріплює право людини на свободу думки, совісті, релігії та на вільну зміну останньої. Ці права затверджені в статтях 34 та 35 Конституції.

Стаття 19 Декларації визнає за людиною право на свободу переконань та їх вираження а також поширення своїх ідей будь-якими засобами і незалежно від кордонів. Це право закріплене у статті 34 Конституції, але може бути обмежене при певних обставинах, наведених в цій ж статті.

Стаття 20 Декларації стверджує :"Кожен має право на свободу мирних зборів та об’єднань. Ніхто не може бути примушений належати до будь-якого об’єднання." Стаття 36 Конституції затверджує право громадян України на свободу об’єднань та стверджує: "Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадянських організацій." Стаття 39 Конституції затверджує право громадян збиратися мирно та без зброї попередньо повідомивши про це органи виконавчої влади.

Стаття 21 Декларації має три основні пункти: 1.) Кожен має право брати участь у управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників. 2.) Кожен має право на рівний доступ до державної служби у своїй країні. 3.) Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля має виражатися через періодичні і нефальсифіковані вибори, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування або через рівноцінні процедури вільного голосування. Права описані в пунктах 1 та 2 затверджені у статті 38 Конституції. Право громадян обирати закріплено також у статті 70, право бути обраним депутатом Верховної Ради закріплено у статті 76 Конституції, право бути обраним Президентом України закріплено у статті 103 Конституції. Також згідно зі статтею 148 Конституції громадянин може бути обраним членом Конституційного Суду України. Вільне волевтілення волі народу і його роль, як основи влади уряду, закріплено у статтях 5,69 та 71.

Стаття 22 Декларації стверджує: "Кожен як член суспільства має право на соціальне забезпечення, а також на здійснення економічних, соціальних та культурних прав." Право громадян на соціальне забезпечення закріплено у статті 46 Конституції. Право на вільний розвиток закріплено у статті 23, а право на труд та підприємницьку діяльність закріплено у статтях 43