ПЛАН

ВСТУП

1. Поняття, види, принципи, сутність юридичної відповідальності державних службовців.

2. Кримінальна відповідальність державних службовців

3. Адміністративна відповідальність державних службовців

4. Конституційно-правова відповідальність державних службовців

5. Дисциплінарна відповідальність державних службовців

6. Матеріальна відповідальність державних службовців

7. Цивільна відповідальність державних службовців

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Здійснення правопорушень тягне за собою юридичну відпові-дальність у вигляді застосування до правопорушників заходів дер-жавного примусу каральної спрямованості, які приводять до понесення ними втрат особистого, організаційного чи матеріально-го характеру. У результаті правопорушень виникають охоронні правовідносини, за яких держава має право вживати карних та відновлюючих заходів до правопорушників. Останні зобов'язані нести виз-начені втрати та відшкодувати потерпілому завдані йому збитки.

Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регла-ментуються законом і здійснюються на засадах законності, обґрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості.

У цій курсовій роботі я розкрию поняття відповідальності державних службовців, її сутність, види, принципи призначення.

1. Поняття юридичної відповідальності. Відповідальність державних службовців.

У сучасному правознавстві розрізняють перспективну та рет-роспективну юридичну відповідальність.

Перспективна (або позитивна) юридична відповідальність - це сумлінне (відповідальне) виконання суб'єктом усіх правових приписів.

Ретроспективна (або негативна) юридична відповідальність полягає в закріпленому у законі обов'язку правопорушника заз-нати з боку держави певних негативних наслідків (санкцій) за вчинене ним правопорушення. Саме цей вид юридичної відпові-дальності детально регламентується правом і мається на увазі, коли без відповідних застережень застосовується термін «юридична відповідальність», і саме про нього йтиметься далі.

Основними ознаками ретроспективної юридичної відповідаль-ності є те, що вона:

- за своєю сутністю є негативною реакцією держави на скоєне
правопорушення;

- забезпечується до застосування державним примусом;

- застосовується лише до суб'єктів, які винні у вчиненні конк-ретного правопорушення;

- тягне застосування до правопорушника певних санкцій май-нового, особистого чи організаційного характеру.

Залежно від особливостей складу конкретного правопорушення перед юридичною відповідальністю можуть стояти різні цілі, а саме:

- компенсація потерпілому (в тому числі фізичним і юридич-ним особам, державі або іншим суб'єктам) матеріальної і мораль-ної шкоди, яка йому заподіяна правопорушенням;

- запобігання (профілактика) правопорушенням, яке полягає
у такому впливі на свідомість осіб, схильних до вчинення правопорушень, який утримує їх від правопорушень у майбутньому;

- покарання (відплата) за вчинене правопорушення.

Слід мати на увазі, що будь-яка конкретна міра юридичної відповідальності не може мати своєю метою приниження людсь-кої гідності винного чи заподіяння йому фізичних страждань.

При застосуванні юридичної відповідальності виходять з ряду принципів, найголовніші з яких полягають у такому:

а) притягнення суб'єкта до юридичної відповідальності можливе тільки за певне діяння, а не виявлення наміру його вчинити.
Це означає, що думки і слова про бажання суб'єкта здійснити пра-вопорушення, не підкріплені відповідними діями з його боку, не
можуть бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності. Винятком є правопорушення, які згідно із законом мо-жуть вчинятись у словесній формі, наприклад образа, наклеп;

б) процедури притягнення до юридичної відповідальності, її
накладання і виконання повинні бути детально врегульовані у за-коні. Це повинно забезпечити неможливість безпідставного при-тягнення до юридичної відповідальності;

в) юридична відповідальність повинна бути невідворотною. Це
означає, що будь-яке, навіть незначне правопорушення повинно
тягти за собою відповідну міру відповідальності.

Слід зазначити, що Конституція України містить ряд принци-пових положень щодо юридичної відповідальності особи. Стаття 61 Основного Закону забороняє двічі притягати до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (не можна двічі накладати штраф за один перехід вулиці на червоне світло світло-фора). Але за одне правопорушення особа може бути притягнута до кількох різних видів юридичної відповідальності.

У цій же статті Конституції вказується, що юридична відпові-дальність має індивідуальний характер. Згідно з цим приписом особа може притягатися до юридичної відповідальності лише за свою власну поведінку, а за дії інших осіб вона відповідати не може. Однак слід зазначити, що за протиправну поведінку непов-нолітніх до деяких видів юридичної відповідальності можуть при-тягуватись їх батьки чи опікуни.

Конституція України (ст. 62) закріплює принцип презумпції невинуватості. Відповідно до нього особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину в цьому не буде доведено у встановленому законом порядку перед судом, який і винесе цій особі обвинуваль-ний вирок. При цьому особа не зобов'язана доводити свою невину-ватість, хоча й має на це право. Обов'язок доводити вину особи покладається на державні органи, і, якщо вони не довели суду вину особи у вчиненні злочину, вона вважається невинуватою, не зважа-ючи на всі підозри та сумніви щодо цього. Обвинувачення не може будуватися на припущеннях, і всі сумніви, які слідство або суд не у змозі однозначно й аргументовано розв'язати, повинні тлумачити-ся на користь обвинуваченого.

Держава зобов'язана відшкодовувати матеріальну й моральну шкоду особам, які засуджуються безпідставно, що підтверджується скасуванням вироку суду щодо них як безпідставного.

Конституція України (ст. 63) встановлює, що особа не буде нести відповідальності, якщо відмовиться давати свідчення (по-яснення) щодо себе, своїх близьких родичів або членів сім'ї. Це положення підкреслює пріоритет загальнолюдських цінностей над інтересом розкриття конкретного правопорушення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, ніхто не може нести відповідальність за конкретну дію чи бездіяльність, які в момент їх вчинення не були передбачені тим чи іншим законом як право-порушення.

Крім вказаних, Конституція містить ще ряд положень (статті 29, 30,41, 63), які регламентують порядок вирішення конкретних питань, пов'язаних з юридичною відповідальністю.

Юридична відповідальність як вид соціальної відповідальності характеризується: а) зовнішнім характером; б) застосуванням лише за здійснені правопорушення; в) зв'язком з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів; г) визначені-стю у нормах права. Основною рисою юридичної відповідальності є її