Державний примус - це державно-авторитарний вплив відпо-відних державних органів і посадових осіб на поведінку людей. Він має різні форми, які можуть бути і не пов'язані з юридичною відповідальністю за правопорушення. Наприклад, примусовий медичний огляд, проведення карантинних заходів чи реквізицій.

Соціальне призначення юридичної відповідальності - охоро-на суспільних відносин - реалізується в її правоохоронній і ви-ховній функціях. Правоохоронна функція юридичної відповідаль-ності, у свою чергу, поділяється на правовідновлюючу та караль-ну, а виховна - на функції спеціальної і загальної превенцій.

Держава здійснює своє право щодо застосування заходів юри-дичної відповідальності у три етапи: а) заборона суспільно небез-печних вчинків і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм; б) індивідуалізація санкцій та їх застосування щодо конкретних правопорушників; в) забезпечення відшкодування правопорушниками відповідних втрат.

За характеристиками видів правопорушень розрізняють і види юридичної відповідальності.

Кримінальна відповідальність настає за вчинення злочинів і передбачає найбільш жорсткі заходи (втрату фізичної свободи, виправні роботи тощо). Вона передбачається Кримінальним ко-дексом і застосовується тільки в судовому порядку.

Адміністративна відповідальність накладається за адміністра-тивні правопорушення і передбачає штрафи, втрати спеціальних прав, попередження і т. ін. Застосовується органами державного управління до осіб, які не підпорядковані їм по службі, а також і в судовому порядку.

Цивільна відповідальність має місце за порушення обов'язків, що зазначені у договорах, інших умовах, а також у разі заподіян-ня шкоди здоров'ю чи майну особи (відшкодування майнових втрат, відміна незаконних угод, штрафи та інші заходи). Питання притягнення до цивільної відповідальності вирішується судом, господарським судом або адміністративними органами держави.

Дисциплінарна відповідальність здійснюється у формі накла-дення адміністрацією підприємств і установ, інших організацій дисциплінарних стягнень внаслідок порушення правил внутріш-нього розпорядку. Вона накладається у порядку підлеглості згідно з нормами трудового законодавства.

Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється на основі акта застосування норми права, в якому індивідуалізують-ся заходи юридичної відповідальності до конкретного правопо-рушника.

Інститут відповідальності державних службовців є комплексним правовим інститутом, суспільні відносини в якому регулюються нормами різних галузей права: конституційного, адміністративного, кримінального, трудового та цивільного права.

Державні службовці несуть відповідальність у випадку порушення ними Конституції, Законів України та підзаконних нормативно-правових актів.

Підстави юридичної відповідальності

Необхідною умовою настання реальної юридичної відповідально-сті є наявність трьох підстав:

- фактичної (склад правопорушення),

- нормативної (норми права)

- процесуальної (акту застосування права).

Фактичною підставою юридичної відповідальності є вчинення державним службовцем конкретного правопорушення.

Правопорушення - суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність), яке порушує норму права.

Правопорушення: складові елементи

Складовими елементами будь-якого правопорушення є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.

Об'єкт - це суспільні відносини на які посягає правопорушник.

Об'єктивна сторона складається із протиправної поведінки (акти-вної або пасивної), негативних наслідків, які настають внаслідок вчинення правопорушення та причинного зв'язку між поведінкою та негативними наслідками.

Суб'єкт - це деліктоздатна фізична або юридична особа, яка вчи-нила правопорушення.

Суб'єктивна сторона - психологічне ставлення правопорушника до своєї протиправної поведінки та негативних наслідків. Таке ставлення відображається поняттям вини, яка проявляється у двох формах: умислу і необережності. Встановлення всіх складових елементів правопорушення є необхідною передумовою притягнення особи до відповідальності, для пра-вильної кваліфікації вчиненого діяння та призначення особі покарання.

Нормативною підставою юридичної відповідальності державного службовця є невиконання встановленого державою обов'язку, який закрі-плений у диспозиції юридичної норми, наслідком чого є застосування до особи відповідних санкцій.

Процесуальною підставою є акт застосування правової норми, тобто спосіб зовнішнього прояву формально обов'язкового правила пове-дінки індивідуального характеру, яке підтверджує, встановлює, змінює або скасовує юридичні права й обов'язки персоніфікованих суб'єктів у конк-ретній життєвій ситуації. Такий акт приймається органом до компетенції якого належить право притягнення правопорушника до відповідальності та накладення на нього стягнень за вчинення ним правопорушення (напри-клад: вирок суду у кримінальній справі).

Принципи та особливості юридичної відповідальності

Юридична відповідальність державних службовців характеризу-ється такими принципами, як:

- рівність перед законом - державні службовці несуть однакову відпо-відальність за ті ж правопорушення з громадянами, які не є держав-ними службовцями;

- встановлення єдиних підстав для притягнення до відповідальності;

- єдиний процесуальний порядок;

- єдине судочинство тощо.

Інститутові юридичної відповідальності державних службовців притаманні такі особливості:

- широке коло підстав відповідальності;

- наявність таких підстав відповідальності, які застосовуються тільки до державних службовців;

- підвищений рівень їх відповідальності щодо тих її видів, які поши-рюються також на громадян;

- наявність складу протиправних дій, які прямо пов'язані з наділенням суб'єкта юридичної відповідальності державно-владних повноважень.

Види юридичної відповідальності

В залежності від виду правопорушення виділяють такі види юри-дичної відповідальності:

- адміністративна;

- дисциплінарна;

- конституційно-правова;

- кримінальна;

- матеріальна;

- цивільна.

За ступенем суспільної небезпеки всі правопорушення можна по-ділити на два види: злочини та проступки.

Злочин - це передбачене Кримінальним кодексом України (на-далі - КК України) суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездія-льність), вчинене суб'єктом злочину. Злочином не вважається дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через малозначність не становить сус-пільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству, державі.

Проступок - це шкідливе винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене деліктоздатною особою. За вчинення державним службовцем злочину настає кримінальна відповідальність, за вчинення проступку державного службовця може бути притягнуто до адміністративної, конституційної, дисциплінарної, матеріальної та цивільно-правової відповідальності в залежності від виду проступку.

Кримінальна відповідальність - це