Зрозуміло, що від імені цих органів безпосередньо діють їх поса-дові і службові особи. Проте, як і в попередньому делікті, особа заподіювача шкоди відмежовується від особи, яка несе відповідаль-ність за завдання шкоди. Посадові та службові особи правоохорон-них та судових органів, діяннями яких безпосередньо завдається шкода, вчиняють їх не лише від імені зазначених органів, але й від імені держави. І саме тому відповідальність за завдану ними шкоду несе держава Україна.

Певною специфікою наділене протиправне діяння, яким може бути завдана шкода у цьому делікті. Дане протиправне діяння, пе-редбачене як умова настання відповідальності, містить у собі ви-ключний перелік протиправних діянь. Зокрема це:

- незаконне засудження;

- незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;

- незаконне застосування як запобіжного заходу тримання
під вартою;

- незаконне застосування як запобіжного заходу підписки
про невиїзд;

- незаконне затримання;

- незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Якщо шкода завдається фізичним або юридичним особам внас-лідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, така шкода відшкодовується на загальних підставах. Це не стосується випадку, коли суд постановляє незаконне рішення у ци-вільній справі, за умови встановлення у діях судді (суддів), які впли-нули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за об-винувальним вироком суду, що набрав законної сили, для яких ви-значається інший порядок (ч. 5 ст. 1176 ЦК України).

Наявність протиправності як характерної ознаки вказаних вище діянь має підтвердитися постановленням судом виправдального ви-року, скасуванням незаконного вироку суду, закриттям криміналь-ної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також ви-несенням відповідного акта про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Тобто для того, щоб визнати дане діяння протиправним, потрібна наявність підстав, які реабілітували б особу, якій завдано шкоди. В іншому випадку, коли дані діяння не підтверджуються реабілітуючими особу обставинами (наприклад, кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акта помилування), то право на від-шкодування завданої шкоди не виникає (ч. 3 ст. 1176 ЦК України).

Крім цього, не має права на відшкодування завданої шкоди та-кож і фізична особа, яка у процесі дізнання, попереднього (досудо-вого) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешко-джала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, не-законному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вар-тою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконно-му накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт (ч. 4 ст. 1176 ЦК України).

Однак у разі, коли фізична особа вчинила самообмову внаслідок застосованих до неї фізичного чи психічного насилля, погроз, обма-ну чи інших незаконних засобів, які доведені в належному порядку, у такому разі шкода, завдана особі, має відшкодовуватися на під-ставах ст. 1176 ЦК України.

Суттєвою специфікою цього делікту є те, що шкода, завдана фізичним та юридичним особам органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду, відшкодовується незалеж-но від вини посадових і службових осіб цих органів (ч. 1 ст. 1176 ЦК України). При цьому, як уже зазначалося, завдана ними шкода від-шкодовується державою Україна в особі відповідних фінансових ор-ганів за рахунок майна, у тому числі грошових коштів, які належать їй на праві власності (ст. 326 ЦК України). При цьому у чинному за-конодавстві однозначно не вирішене питання про те, яка шкода від-шкодовується за даним деліктом. Так, ЦК України визначає, що шкода, завдана даним деліктом, відшкодовується у повному обсязі (ч. 1 ст. 1176 ЦК України), тобто як майнова шкода, завдана особі, так і моральна шкода (ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Водночас ст. 3 За-кону про відшкодування шкоди правоохоронними та судовими орга-нами визначає, що відшкодуванню підлягає: 1) заробіток та інші гро-шові доходи, які фізична особа втратила внаслідок незаконних дій; 2) майно (у тому числі гроші, грошові вклади і відсотки від них, цін-ні папери та відсотки від них, частка у статутному фонді господарсь-кого товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), майно, конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органа-ми дізнання чи попереднього слідства, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витра-ти та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені грома-дянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) мораль-на шкода.

З огляду на те, що законодавець визначає виключний перелік протиправних діянь, за які шкода, завдана фізичній особі правоохо-ронними та судовими органами, відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини, слід зауважити, що існує в окремих випадках особливий порядок відшкодування. Це відбувається, наприклад, якщо шкода, завдана фізичній або юридичній особі, є наслідком винесення судом незаконного рішення у цивільній справі. Пе-редбачається, що вона відшкодовується державою в повному обсязі у разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на винесення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним ви-роком суду, що набрав законної