- встановлення правил поведінки у сфері державного управління, тобто встановлення обов'язкових для учас-ників управлінських відносин нормативів. Наприклад: "вважати боротьбу зі злочинами проти особи, злочинністю в економічній сфері, зокрема в кредитно-фінансовій та банківській системах, у зовнішньоекономічній діяльності та торгівлі, на транспорті головними напрямами в діяль-ності".

- видання індивідуальних приписів на адресу конкрет-них учасників управлінських відносин. Наприклад: "Мі-ністерству внутрішніх справ України терміново проводити спеціальні операції з затримання і перевірки підозрюваних
осіб".

- вирішення в односторонньому порядку питань, які виникають з ініціативи керованих об'єктів. Наприклад: у да-ному випадку йдеться про вирішення, припустімо, питань, з якими МВС виходить до Кабінету Міністрів України.

- нагляд і контроль за поведінкою учасників управлін-ських відносин. Наприклад: "тримати розвиток ситуації в них на особливому контролі".

- застосування стимулюючих засобів впливу на керо-вані об'єкти. Наприклад: "забезпечити виділення коштів для заохочення працівників правоохоронних органів і представників громадськості, які відзначились у виявлен-ні, знешкодженні злочинних угруповань та затриманні злочинців".

- застосування при потребі офіційних заходів приму-сового характеру з метою забезпечення належного порядку у сфері державного управління. Наприклад: "вживати до них заходів відповідно до законодавства України".

Крім зазначеного, їх функціями також є: затвердження конкретних адресних завдань; призначення на посаду або звільнення з посади; видача дозволів різного роду; здійс-нення реєстраційних дій; установлення стандартів; оформ-лення державних замовлень тощо.

Аналіз даного нормативного акта показує, як держава за допомогою методів вирішує завдання в конкретній сфе-рі управлінської діяльності. З нього також видно, що мето-ди визначають якісний бік управління. Тому вдосконалю-вати управління, підвищувати його ефективність, - на-самперед, означає удосконалювати й підвищувати ефективність його методів.

Методи державного управління численні та різноманіт-ні. Пояснюється це багатоманітністю функцій усієї систе-ми суб'єктів державного управління, призначенням і зміс-том діяльності державно-управлінських, а також підлеглих їм структур.

Проте хоч якими б різноманітними в конкретних вия-вах вони не були, існують особливості, характерні як для всієї системи методів державного управління, так і для ок-ремих їх видів.

Особливості методів державного управління в цілому полягають у такому:

По-перше, вони реалізуються в процесі державного уп-равління.

По-друге, вони виражають керівний (упорядковуючий) вплив суб'єктів управління на об'єкти управління. Станов-лять зміст цього впливу і завжди мають своїм адресатом конкретний об'єкт (індивідуальний чи колективний).

По-третє, в методах державного управління завжди міс-титься керівна воля держави. Вони і є державно-владні приписи органів управління. В них виражаються повноваження юридично владного характеру, що належать цим органам.

По-четверте, вони використовуються суб'єктами дер-жавного управління як засіб реалізації закріпленої за ними компетенції. Це означає, що юридична сила методів завж-ди знаходиться в межах повноважень того органу, який їх використовує.

По-п'яте, методи, як і будь-який зміст, мають свою форму, своє зовнішнє вираження. Для методів державного управління засобом зовнішнього вираження є форми дер-жавного управління.

Отже, за головними характеристиками метод управлін-ня є засобом цілеспрямованого керуючого впливу. Дана обставина зближує його з методом правового регулювання суспільних відносин. Проте, цілком очевидно, що це різні правові явища. Відмінності між ними такі:

- метод правового регулювання містить у собі веління законодавчої влади. Єдине джерело закладеної в ньому юридичної сили - норми законів; воно рівнозначно по-ширюється на всіх учасників суспільних відносин, у тому числі й на органи державного управління вищих рівнів;

- метод державного управління містить у собі веління виконавчої влади, джерело його юридичної сили - підзаконна діяльність органів державного управління. Юридич-на сила і сфера дії методів управління прямо залежать від того органу, який їх застосовує. Так, методи управління, що застосовуються місцевими державними адміністраціями, не поширюються на Кабінет Міністрів і поступаються за своєю юридичною силою методам, які застосовує Кабі-нет Міністрів;

- метод правового регулювання виражається в нормати-вах, бо правове регулювання завжди нормативне;

- методи державного управління в найтиповішому варі-анті індивідуалізовані, тобто часто містяться в ненорма-тивних (індивідуальних) правових актах;

- метод правового регулювання - функція адміністративного права;

- метод управління - функція суб'єкта адміністратив-ного права, причому не кожного, а тільки того, який одно-часно є й суб'єктом державного управління.

Проблема методів державного управління нині надзви-чайно актуальна. Багато в чому це пов'язано з активними спробами прискорити перехід до цивілізованих відносин ринкового типу й тими змінами, які у зв'язку із цим відбуваються в механізмі державного управління. Серйозні змі-ни спостерігаються в організаційно-правовому статусі як суб'єктів, так і об'єктів управління, а також у зв'язках між ними. Значне послаблення, а в багатьох випадках й усу-нення прямої залежності між підприємствами й міністер-ствами, зміщення центру ваги в бік господарських струк-тур нового типу (концерни, корпорації), підвищення значущості регіональних управлінських структур цілком слушно поставило питання про межі використання в уп-равлінській роботі односторонніх юридично-владних при-писів і ролі загальнорегулюючих засобів впливу на еконо-міку та інші галузі життя суспільства.

Проте це зовсім не означає повної відмови від власти-вої державно-управлінській діяльності владності. Без неї не обійтись і за нових, ринкових умов формування яких відбувається зі значними труднощами.

Спроби позбутися бюрократичних перекручень у дер-жавному управлінні призвели, на жаль, до інших переко-сів - прагнення усунути з цієї сфери будь-яке адміністру-вання, в тому числі й адміністрування як нормальний уп-равлінський вплив адміністративно-правовими методами. Точніше кажучи, саме адміністративно-правові методи через недостатнє розуміння їх об'єктивної необхідності за будь-якої системи управління замість очищення їх від бю-рократичних нашарувань були оголошені неприйнятними в наших умовах. У засобах масової інформації пропагува-лись ідеї ліквідації адміністративної системи, тобто управ-лінського апарату взагалі. В першому варіанті боротьба з цією системою (починаючи з 60-х років)