Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн

Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права

Цивільне право в Україні не ізольовано від цивільного права зарубіжних країн. Воно взаємодіє з ним, зазнає його впливу і, в свою чергу, впливає на нього.

Вивчення зарубіжного цивільного права здійснюється на підставі порівняльного методу. На цій базі в Україні форму-ється наука порівняльного цивільного права як частина між-галузевої дисципліни порівняльного правознавства.

Порівняльно-правові дослідження передбачають вивчення не лише правових норм та інститутів, а й судової практики та доктрини інших країн.

У практичному плані порівняльно-правовий аналіз зару-біжного цивільного права відіграє важливу роль у законодав-чій та правозастосовній діяльності, у міжнародно-правовій практиці при підготовці й тлумаченні міжнародних правових актів.

Всесвітній досвід показує, що будь-яка доцільна правова реформа, запроваджена в одній країні, обов'язково повторювалася з деякими модифікаціями в інших. Так було, зокрема, з рецепцією Французького цивільного кодексу, англійського акта про чеки, німецьких норм про компанії з обмеженою відповідальністю тощо.

Законодавча практика України також сприймає досвід (і позитивний, і негативний) зарубіжних правових доктрин і законодавства. Так, правові акти про акціонерні товариства готувались з урахуванням зарубіжного акціонерного та іншо-го законодавства.

Найяскравішим прикладом є підготовка проекту нового ЦК України, схваленого Верховною Радою у першому читан-ні у червні 1997 р.

Сьогодні важко обійтися без обміну досвідом. Тим більше, що правові системи різних країн виявляють дедалі більшу схильність до зближення, певної уніфікації, що, зокрема, спрощує міжнародні стосунки, дає можливість гармонізувати національні галузі права.

Міжнародна договірна уніфікація також потребує вивчен-ня зарубіжного цивільного права. Створенню уніфікованих актів передує ретельна підготовча робота, порівняльні дослід-ження відповідного нормативного матеріалу багатьох країн з метою встановлення як схожих положень, так і відмінностей, відносно яких необхідно досягти єдності. Прикладом уніфі-кації цивільних норм шляхом укладення міжнародно-право-вих актів можна назвати Конвенцію ООН про договори між-народної купівлі-продажу товарів 1980 р.

Наслідком взаємодії вітчизняного цивільного права з іно-земним є застосування останнього суб'єктами цивільних пра-вовідносин з іноземним елементом та судами України. На-приклад, суд відповідно до закону застосовує норми інозем-ного права. Стаття 5693 ЦК України встановлює, що право власності на річ визначається за законом країни, де ця річ знаходиться. Отже, якщо річ знаходиться за кордоном, сто-рони чи суд застосовуватимуть для регулювання відносин власності іноземний закон.

Взаємодія вітчизняного та іноземного цивільного права відбувається і у таких формах, як надання іноземній правовій нормі значення юридичного факту (наприклад, урядовими постановами можуть встановлюватися обмеження щодо гро-мадян держав, у яких передбачено спеціальні обмеження ци-вільної правоздатності громадян України) або виступ інозем-ної правової норми передумовою акту правозастосування (на-приклад, Іноземним громадянам надається певний статус за умови взаємності). В усіх цих випадках слід звертатися до іно-земного права.

Нормам вітчизняного цивільного права також надається юридичне значення за кордоном.

З науково-пізнавального боку вивчення зарубіжного ци-вільного права дає можливість теоретично осмислити провід-ні закономірності його розвитку, краще засвоїти своє націо-нальне цивільне право.

Порівняльне цивільне право розширює науковий світо-гляд, підвищує правову культуру юриста, є формою розвитку міжнародних наукових зв'язків.

§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн

Предметом цивільного та торгового права зарубіжних країн є майнові, а також комплекс немайнових відносин. Але, на відміну від предмета цивільного права Ук-раїни, він має багато особливостей.

1. Предмет цивільного права зарубіжних країн розширю-ється за рахунок включення значного обсягу товарно-грошо-вих відносин, пов'язаних з придбанням та відчуженням зе-мельних ділянок, деяких відносин землекористування. Це випливає з права власності на землю усіх суб'єктів цивільного права.

2. До предмета цивільного права багатьох країн входять, як правило, сімейно-шлюбні відносини. Здебільшого вони міс-тяться у цивільних кодексах, що регулюють сімейні відноси-ни як наслідок шлюбної угоди.

3. Загальною тенденцією є розширення кола немайнових відносин, що регулюються цивільним правом. Так, закріп-лення у цивільному праві загального положення про захист особистості громадянина (право громадянина на повагу осо-бистості) дає можливість охопити цивільно-правовим діян-ням широке коло особистих відносин, не пов'язаних з май-новими: захист честі і гідності громадян; охорона зображення громадянина, запису його голосу, листування та інших доку-ментів; право громадянина на ім'я; охорона інтересів грома-дян у разі повідомлення про них неправдивих відомостей по радіо, телебаченню, у кіно, а також у разі зловживання дани-ми про них, які містяться в електронно-обчислювальній техніці. Інститут універсального особистого права виключає можливість відмови у захисті особистих благ з формальних

підстав. .

4. До орбіти майнових відносин дедалі більше потрапля-ють немайнові за своєю природою людські цінності (честь, гідність, ділова репутація).

5. Своєрідно складався предмет цивільного права східно-європейських держав у "соціалістичні" часи. Відмова деяких з них від концепції єдиного цивільного права (тобто регулю-вання нормами однієї галузі права усіх видів товарно-грошо-вих відносин у суспільстві) призвела до виключення з пред-мета цивільного права майнових відносин між господарськи-ми організаціями. Ці відносини регулювалися окремою галуззю господарського права. Зазнав змін також зміст деяких традиційних цивільно-правових відносин. Так, відносини між організаціями та громадянами щодо задоволення культурних і матеріальних потреб останніх розглядалися у деяких країнах не як традиційні зобов'язальні відносини, в яких боржник і кредитор мають протилежні інтереси, а як відносини співро-бітництва і взаємодопомоги.

Наприкінці 1989 р. у східноєвропейських країнах відбули-ся докорінні політичні зміни. Ці країни рішуче відмовилися від адміністративно-командної системи в економіці і здійс-нюють швидкий перехід до ринку. Почалася інтенсивна нор-мотворча діяльність, розробляються нові доктринальні право-ві підходи, у тому числі й у галузі цивільного права. Безумов-но, що через певний час зміняться й цивільні кодекси, а, отже, цивільне право у цих країнах зазнає значних