2. Право державної та комунальної власності.

Держава здійснює належні їй повноваження власника майна, що є державною власністю і закріплене за державним підприєм-ством, зокрема, у формі нормативно-правового регулювання. Зміст останнього розкриває категорія правового режиму майна.

Під правовим режимом майна підприємства звичайно розумі-ють встановлені правовими нормами структуру цього майна, по-рядок його придбання (формування), використання і вибуття, а також звернення на нього стягнення кредиторів.

Майно державних підприємств поділяється на різні фонди, тобто групи однорідних за економічними ознаками матеріальних цінностей або грошових коштів, що мають спільне цільове при-значення і підпорядковуються встановленому для кожної з цих груп особливому правовому режиму.

Слід, проте, мати на увазі, що перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою наявності у цього підприємства права повного господарського відання дер-жавним майном.

Баланс підприємства чи організації є формою бухгалтерсько-го обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансо-вих зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав перебування майна у володінні підприємства.

Як роз'яснив Вищий арбітражний суд України, одним з ос-новних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізовані або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власни-ком (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке воло-діє майном на праві повного господарського відання.

Так, перебування будинку, що належить до державної влас-ності, на балансі одного підприємства (організації) не означає, що останнє має виключне право користування всіма приміщен-нями цього будинку. Якщо будинок збудований за рахунок дер-жавних централізованих джерел фінансування і власник (орган, уповноважений управляти державним майном) визначив належ-ність спірного приміщення кожному з підприємств (організацій), то факт перебування будинку на балансі одного з підприємств не є підставою для визнання його єдиним законним володільцем усіх приміщень цього будинку. Аналогічні питання виникають і тоді, коли будинок збудовано за участю кількох підприємств (організацій). За таких обставин підтвердженням права одного підприємства на користування і розпорядження конкретним нежитловим приміщенням, яке перебуває на балансі іншого під-приємства, є документи, що підтверджують участь підприємства у витратах на будівництво будинку, для визначення його частки приміщення або рішення власника (органу, уповноваженого управляти державним майном) про закріплення за ним певної-частки будинку на праві повного господарського відання (опера-тивного управління).

Основну і визначальну частину становлять виробничі фонди - майно, призначене для безпосереднього використання у виробничому процесі. Залежно від їх ролі у цьому процесі та від спо-собу перенесення своєї вартості на продукцію виробничі фонди поділяються на основні та оборотні фонди (засоби).

Основні засоби підприємства - це сукупність матеріально-ре-чових цінностей, що діють у натуральній формі протягом трива-лого часу. Погашення їхньої вартості здійснюється шляхом від-несення зносу (амортизаційних відрахувань) за затвердженими нормами на витрати виробництва, обігу протягом терміну, за який первісна вартість повністю переноситься на витрати вироб-ництва та обігу.

До основних засобів належать будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, продуктивна та робоча худоба, багаторічні насадження тощо.

Оборотні засоби (сировина, матеріали, паливо та інші предме-ти праці) кваліфікуються як матеріальні виграти (витрати на об-слуговування виробничого процесу), що їх відносять на собівар-тість продукції (робіт, послуг). Вони споживаються протягом од-ного виробничого циклу, трансформуючись у виготовлену про-дукцію (роботи, послуги).

Крім основних та оборотних засобів, до виробничих фондів підприємства можна віднести нематеріальні активи, у складі яких відображаються придбані підприємством права користуван-ня землею, водою, іншими природними ресурсами, промислови-ми зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інте-лектуальної власності та інші аналогічні майнові права. Пога-шення вартості нематеріальних активів здійснюється щомісяця нарахуванням зносу, виходячи з їхньої первісної вартості та строку корисного використання, але не більше як десять років, або строку діяльності підприємства. Не нараховується знос на ноу-хау, гудвіли, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується у процесі їх використання.

Основним повноваженням державного підприємства стосовно виробничих фондів є повноваження користування, здійснюючи яке підприємство забезпечує раціональну організацію процесу виробництва. Підприємство зобов'язане:*

додержуватися встановлених державою або самим підпри-ємством норм та нормативів; вести облік належних йому фондів; закріпити за внутрішніми підрозділами виробничі фонди засоба-ми бухгалтерського обліку;*

організувати і здійснювати облік руху майна між своїми під-розділами;*

забезпечити ремонт та зберігання матеріальних цінностей, що належать до виробничих фондів. .

Щодо основних фондів підприємство зобов'язане проводити амортизаційні відрахування їхньої вартості на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, обчислені за балансовою вартістю цих фондів відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію їхньої активної частини.

Підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодав-ством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в по-зику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу. Водночас слід мати на увазі, що відчу-ження від держави засобів виробництва, які є державною влас-ністю і закріплені за державними підприємствами, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, визначеному Положенням про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженим Фондом державного майна України 30 липня 1999 р. Чинність цього Положення поширюється на майно, яке віднесено до основних засобів (фондів) та перебуває на балансі державних підприємств на правах повного господарського відан-ня, оперативного управління, державного майна інших суб'єктів підприємницької діяльності та державного майна, наданого в оренду.

Разом з тим дія цього Положення не поширюється на:

а) цілісні майнові комплекси підприємств, їхні структурні підрозділи, об'єкти незавершеного будівництва,