Зупинення досудового слідства є юридичним фактом, який зу-пиняє перебіг строку слідства і припиняє кримінальний процес у цілому. За зупиненою справою не можна провадити будь-які слідчі або інші процесуальні дії. Розшук обвинуваченого здійснюється за допомогою оперативно-розшукових дій органу дізнання та адміністративно-правових дій уповноважених на те осіб. Слідчий має право робити запити, вимагати довідки, давати окремі доручення та отримувати інформацію з питань, що його цікавлять.

Якщо у справі притягуються два або декілька обвинувачених, і а підстави для зупинення справи стосуються не всіх обвинуваче-них, слідчий може зупинити провадження тільки щодо осіб, місце знаходження яких невідоме. Для цього щодо таких обвинувачених кримінальна справа виділяється в окреме провадження і зупи-няється, а щодо інших провадження закінчується на загальних засадах. Інший підхід неприйнятний, бо зупинення усієї справи взагалі може ущемляти інтереси тих обвинувачених, які від слідства не переховуються, обмежує їх право на швидкий доступ до правосуддя, тобто права без затримки постати перед судом, та право на гласний розгляд справи в суді й здійснення правосуддя. Тим більше нереальним є зупинення всієї кримінальної справи, коли декілька обвинувачених перебувають під вартою.

У цьому разі призупинити процес просто неможливо, бо правовідносини слідчого й інших обвинувачених не зупиняються і мають інтенсивний характер (арештований заявляє відвід експертні подає клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи, вимагає очної ставки, висловлює бажання дати показання тощо), а з іншого боку, по такій справі продовжує спливати строк тримання під вартою. Тому питання вирішується однозначно:

відповідно до правил ст, 26 КПК України кримінальна справа щодо обвинувачених, які переховуються від слідства і суду, виділяється в окреме провадження, а стосовно інших закінчується традиційному порядку. Якщо ж після виділення справи розшукувані обвинувачені будуть знайдені, справа може бути, якщо це можливо, знову об'єднана в одне провадження.

Закриття справи, в якій слідство зупинено. Справа, в якій слідство зупинено, підлягає закриттю:

1) по закінченні строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зазначених у статтях 49 і 106 Кримінального ко-дексу України, а у випадках, зазначених у частині 1 статті 7 КПК України, і до закінчення цих строків;

2) у випадках, передбачених пунктами 4, 8, 9, 10 і 11 частини 1 статті 6 КПК України.

2. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.

Визнавши, що зібрані у справі докази дають підстави для вис-новків про всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин, які належать до предмета доказування у кримінальній справі, а сукупність зібраних доказів неспростовно підтверджує факт вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину, і пе-ресвідчившись у відсутності підстав для закриття справи, слідчий приймає рішення про складання обвинувального вироку та на-правлення справи до суду.

При цьому він зобов'язаний повідомити потерпілому, його представникові, цивільному позивачу, цивільному відповідавання або їхнім представникам про закінчення досудового слідства, роз'яснити їм право на ознайомлення з матеріалами справи та над-ати матеріали для ознайомлення.

Названі особи мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них виписки, заявляти клопотання про доповнення слідства. Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, ясі беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення зазначеним особам не пред'являються.

Про повідомлення названим учасникам процесу про закінчення справи та ознайомлення їх із справою складається протокол, в кому зазначається, які матеріали, у скількох томах і на скількох аркушах були надані для ознайомлення, протягом якого часу три-вало ознайомлення, які надійшли заяви та клопотання. Якщо у справі були речові докази, відеозапис або інші матеріали технічного документування, вони також мають бути надані для ознайомлення, про що робиться відмітка в протоколі.

Після того як названі вище зацікавлені особи ознайомляться із справою, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому та його захиснику, що слідство закінчено, і пред'явити матеріали справи дім ознайомлення.

Обвинувачений і захисник знайомляться із справою в повному обсязі і мають при цьому ті самі права, що й потерпілий. Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не пред'являються і зберігаються окремо від кримінальної справи.

Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий вправі своєю мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова піддягає затвердженню прокурором.

Матеріали справи пред'являються в підшитому та пронумерованому вигляді з описом кожного тому.

Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника із справою при обчисленні строку тримання під вартою як запобіжного заходу та строку слідства не зараховується.

У ряді випадків право знайомитись з матеріалами справи окремими обвинуваченими і їх захисниками використовується для навмисного затягування часу, щоб справа тривалий час не направлялась до суду. А коли цей строк буде безпосередньо пов'язаний із загальним строком тримання під вартою, буде пряма зацікавленість у навмисному затягуванні цієї процедури з боку обвинуваченого та його захисника.

У зв'язку з цим МВС України категорично виступає проти запропонованої редакції статті 156 Кримінально-процесуального кодексу України, якою передбачено, що до строку тримання під вартою включається строк ознайомлення обвинуваченого та його за-хисників з матеріалами кримінальної справи.

Це що стосується строків ознайомлення зі справою обвинува-ченого та його захисника (захисників). Але ж у кримінальному процесі бере участь і чимало інших процесуальних осіб. Це цивільний позивач, цивільні відповідавання, потерпший та їхні представники. Відповідно до ст. 217 Кримінально-процесуального кодексу ці особи мають право бути ознайомленими з матеріалами кримінальної справи. Однак ніяких