Незалежно від виду судочинства експерт-бухгалтер при проведенні судово-бухгалтерської експертизи користується правами, наданими йому ст. 77 КПК України та ст. 13 Закону України „Про судову експертизу” і які створюють реальні можливості для виконання ним процесуальних обов'язків.

Відповідно до чинного законодавства експерт має право:*

ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета судової експертизи, подавати клопотання про надання додаткових документів;*

вказувати у висновку судової експертизи на виявлені у ході її проведення факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;*

з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих дій, ставити допитуваним особам питання, що стосуються предмета судової експертизи;*

подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують його права;*

одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим обов'язком.

Норми права надають експерту-бухгалтеру можливість вивчати матеріали справи, які стосуються предмета експертизи. Як правило, ці матеріали відображають ті факти господарської діяльності, що потребують дослідження у зв'язку зі зміною обставин або з виникненням нових обставин у процесі розслідування.

У разі недостатності наданих слідчим матеріалів експерт-бухгалтер має право клопотатися про надання йому додаткових документів, необхідних для дання висновку. Необхідно пам'ятати, що за законом збір і надання матеріалів для експертизи покладено на особу, яка призначила експертизу, а проведення дослідження їх належить до компетенції експерта. Функції збору матеріалів та їх експертного дослідження суворо розмежовані, поєднання їх в одній особі законом не допускається.

При недостатності матеріалів для проведення судово-бухгалтерської експертизи експерт-бухгалтер не має права звертатися за ними до підприємств, організацій, окремих громадян, тобто брати на себе функції збору доказів. У таких випадках він звертається до особи або органу, що призначили експертизу, з клопотанням про надання йому необхідних додаткових матеріалів.

У разі відхилення клопотання експерт зобов'язаний повідомити слідчого у письмовій формі про неможливість проведення експертизи з усіх або окремих питань. Після задоволення клопотання експерта-бухгалтера слідчим виноситься постанова про доповнення переліку переданих на експертизу матеріалів.

Користуючись своїми правами, експерт-бухгалтер у висновку експертизи може вказувати ті факти, з приводу яких йому питання не ставилися, але які можуть мати значення для справи. Норми чинного законодавства виходять з того, що орган розслідування при визначенні кола питань, що потребують дослідження, не завжди може враховувати можливості експертизи, і тому експерту надано право викладати у висновку відомості про факти, з'ясування яких не було передбачено завданням. Ці факти відповідали таким вимогам:

а) не виходити за межі спеціальних знань експерта,

б) мати значення для тієї справи, з якої проводиться експертиза.

З дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, експерт-бухгалтер може брати участь у проведенні слідчих дій, а також ставити допитуваним особам питання, що стосуються предмета судової експертизи. При проведенні слідчих дій експерт-бухгалтер має право клопотатися про те, щоб у протокол слідчих дій або судового розгляду було внесено істотні для експертизи обставини справи. Запитання експерта-бухгалтера і відповіді допитуваних осіб фіксують у протоколі допиту або протоколі судового засідання.

Заключним етапом експертного дослідження є складання експертом-бухгалтером висновку. Оскільки проведення судово-бухгалтерської експертизи є процесуальною дією, то, безумовно, і висновок експерта повинен відповідати певним процесуальним вимогам як за змістом, так і за формою.

Порушення цих вимог спричиняє не лише призначення повторних експертиз, але й скасування відповідних рішень слідчих органів та судів вищими судовими інстанціями.

Експертний висновок повинен об’єктивно відображати відповідність проведеного дослідження даним бухгалтерського обліку, первинній документації. Неприпустимим є упереджене викладання встановлених фактів.

Висновок експерта-бухгалтера повинен бути повним і науково обґрунтованим. Повнота висновку передбачає всебічне описання об'єкта дослідження, інформаційного забезпечення та методики дослідження. Наукова обгрунтованість висновку полягає у застосуванні експертом-бухгалтером у процесі дослідження загальнонаукових та часткових емпіричних прийомів та методів. Обгрунтованість висновку підвищується використанням аналітичних розрахунків, прийомів економіко-математичного аналізу, статистичних групувань, таблиць та схем, а також висновків інших видів експертиз.

До важливих вимог процесуального характеру належать також послідовність та конкретність висновків експертизи. Розкриття питань повинно грунтуватися на первинних документах та даних бухгалтерських регістрів і не суперечити фактам господарської діяльності, відображеним у бухгалтерському обліку. Оскільки висновок експерта-бухгалтера є доказом, тому він повинен бути чітким, конкретним, стислим і легко сприйматися слідчим та усіма учасниками судового процесу. Ні в якому разі не допускається можливість двозначного тлумачення рішень. Відповіді на питання обов'язково підкріпляються відповідними доказами.

Структура і зміст висновку експерта-бухгалтера повинні відповідати вимогам ст. 200 КПК України.

Висновок експерта-бухгалтера складається з трьох частин: вступної, дослідної та результативної.

У вступній частині вказуються: найменування експертизи, дата і місце складання висновку, дата і номер постанови про призначення експертизи, прізвище та ініціали слідчого, перелік матеріалів, що надійшли експерту-бух-галтеру для дослідження, питання, які поставлені перед експертом (у тому числі у формулюваннях слідчого або суду), відомості про експерта-бухгалтера (прізвище та ініціали, освіта, спеціальність, учений ступінь, посада).

У дослідній частині відновлюється весь процес експертного дослідження у тій послідовності, в якій викладено питання. Описання об'єктів дослідження, як правило, починають із зазначення даних (обставин), що були виявлені в процесі документальної ревізії. Далі описуються документи та регістри бухгалтерського обліку, які використовувались експертом у процесі дослідження. Виявлені розбіжності між результатами ревізії та відповідними документами експерт-бухгалтер повинен мотивовано, з юридичного боку обґрунтувати. При висвітленні питань, пов'язаних із нестачею матеріальних цінностей та грошових коштів або з таким порушенням нормативних актів, що спричинило збитки, у висновку