Становлення соціології в XX столітті як фундаментальної наукової дисципліни, характеризується розвитком власної наукової метод
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Сучасна соціологія ХХ-го століття
Становлення соціології в XX столітті як фундаментальної наукової дисципліни, характеризується розвитком власної наукової методології, оформленням знання в систему, розвитком власної системи методів пізнання й області додатків. Починаючи з цього етапу соціологія розвиває себе на власній основі. Разом з тим характеризуючи сучасний етап розвитку соціології необхідно відзначити, що в соціології поки немає загальноприйнятої загальної теорії суспільства. Одними з найвизначніших діячів сучасного століття вважають П. Сорокіна. Т. Парсонса, Р.Мертона, і інших видатних соціологів.
Пітірім Олександрович Сорокін (1889-1968) - найбільший учений соціолог ХХ століття. Творчу діяльність Сорокіна поділяють на два періоди – російський (з початку 10-х по 1922р.) і американський. До початку 60-х років П.Сорокін уже біля сорока років був «американським соціологом, що міцно займав одне з місць у першій «десятці» ведучих соціологів світу.
У своїй праці «Система соціології» П.А. Сорокін висуває основні принципи, на базі яких він пропонував створити соціологію. Він розробив структуру соціології, головні її напрямки й основні задачі кожного з них.
«Соціологія представляє науку, що вивчає життя і діяльність людей, що живуть у суспільстві собі подібних, і результати такої спільної діяльності». «Соціологія вивчає суспільство з трьох головних точок зору:
1) його будови і складу
2) даних в ньому процесів чи його життєдіяльності
3) походження і розвитку суспільства і громадського життя - такі основні задачі вивчення соціології»
П.А. Сорокін писав: «Наша потреба в соціологічних пізнаннях величезна. У ряді багатьох причин, що викликають наші настрої і погане суспільне життя, чималу роль грає наше соціологічне неуцтво... Голод і холод, розпуста і злочин, несправедливість і експлуатація продовжують бути супутниками людського суспільства. Тільки тоді, коли ми добре вивчимо громадське життя людей, коли пізнаємо закони, яким вона випливає, тільки тоді можна розраховувати на успіх у боротьбі із суспільними нещастями... Тільки знання тут може вказати...як потрібно влаштувати спільне життя, щоб всі були і ситі і щасливі... От з цієї практичної точки зору соціологія набуває величезного значення».
Сорокін розділив соціологію на теоретичну і практичну. Теоретична соціологія вивчає явища людської взаємодії з погляду сущого. Теоретична соціологія поділяється на:
соціальну аналітику, що вивчає побудову, як найпростішого соціального явища, так і складних соціальних єдностей, утворених тією чи іншою комбінацією найпростіших соціальних явищ.
соціальну механіку, що вивчає процеси взаємодії людей і тих сил, якими воно викликається і визначається.
соціальну генетику; «Задача генетичної соціології - дати основні історичні тенденції в розвитку громадського життя людей»
Соціологія практична вивчає явища людської взаємодії з т очки зору належного.
Соціологія практична, за Сорокіним, містить у собі соціальну політику. «Задачі практичної соціології ясні із самої назви» - писав Сорокін. «Ця дисципліна повинна бути прикладною дисципліною, спираючись на закони, що сформульовані теоретичною соціологією, давала би людству можливість керувати соціальними силами, утилізувати їх відповідно поставленим цілям».
У вченні про побудову суспільства П.А. Сорокін пише: «Перш ніж перейти до опису побудови населення чи суспільства в тому складному виді, у якому вони існують, ми повинні вивчити їх у найпростішому виді.» Він показує, що найпростішою моделлю соціального явища служить взаємодія двох індивідів. В усякому явищі взаємодії є три елементи: індивіди, їхні акти, дії; провідники (світлові, звукові, теплові, предметні, хімічні і т.д.). Головними формами взаємодії соціальних груп є:
1) взаємодія двох, одного і багатьох, багатьох і багатьох;
2) взаємодія подібних і несхожих осіб.
3)взаємодія однобічна і двостороння, тривала і миттєва, організована і неорганізована, солідарна й антагоністична, свідома і несвідома.
Усе людське населення розпадається на ряд більш тісних груп, що утворюються із взаємодії одного з одним, одного з багатьма й однієї групи з іншою. Яку би соціальну групу ми не взяли – будь-то родина чи клас, чи держава, чи релігійна секта, чи партія - усе це являє собою взаємодію двох чи одного з багатьма чи багатьох людей з багатьма. Усе нескінченне море людського спілкування складається з процесів взаємодії, однобічних і двосторонніх, тимчасових і тривалих, організованих і неорганізованих, солідарних і антагоністичних, свідомих і несвідомих, чуттєво-емоційних і вольових».
«Весь складний світ життя людей розпадається на окреслені процеси взаємодії». «Група взаємодіючих людей представляє свого роду колективне ціле чи колективну єдність... Тісна причинна взаємозалежність їхньої поведінки і дає підставу розглядати взаємодіючих осіб як колективне ціле, як одну істоту, складене з багатьох осіб. Подібно тому, як кисень і водень, взаємодіючи один з одним, утворюють воду, що різко відрізняється від простої суми ізольованих кисню і водню, так і сукупність взаємодіючих людей різко відмінна від простої їх суми.» «Усяку групу людей, які взаємодіють один з одним, ми будемо називати колективною єдністю чи коротше колективом».
Потім Сорокін докладно розглядає умови виникнення, збереження і розпаду колективних єдностей. Умови їхнього виникнення, існування і розпаду він поділяє на три групи:
космічні чи фізико-хімічні;
біологічні;
соціально-психічні.
Далі Сорокін вказує два основні способи (свідомий і несвідомий) встановлення організації групи і звичайних прийомів підтримки і збереження цієї організації. «Суспільне життя представляє не що інше, як безупинний потік виникаючих, триваючих і зникаючих колективних єдностей. “Колективна єдність перестає існувати тільки тоді, коли припиняється взаємодія між частиною чи всіма його членами». «Припинення колективної єдності веде до зникнення його організації. Але падіння однієї організації і заміна її іншою зовсім ще не означає зникнення і розпад колективної єдності, а означають тільки те,