Потім Сорокін розглядає побудову і розшарування населення. Він підкреслює, що «населення розшаровується на ряд груп, що воно складено з безлічі колективних єдностей, а не представляє чогось цілого, єдиного, усі члени якого однаково зв'язані один з одним». «З безлічі груп , на які розпадається населення, найважливішими простими розшаруваннями останнього будуть розшарування:

а) за сімейною приналежністю;

б) за державною;

в) за расовою;

д) за професійною;

е) за майновою;

ж) за релігійної;

з) за об'ємно-правовою;

и) за партійною.

Зі сполучень простих розшарувань (угруповань) утворюються складні групи. Складні групи бувають:

а) типові і не типові для даного населення.З типових важливий клас і національність.

б) внутрішньо антагоністичні і внутрішньо солідарні. «Доля будь-якого населення і хід історії визначаються не боротьбою чи узгодженням будь-яких одних груп, а взаєминами всіх простих і складних соціальних колективів». Для пояснення історичних процесів «приходиться враховувати взаємини і поведінку всіх цих груп».

Далі Сорокін робить перехід до вивчення діяльності людей, факторів поведінки і механіки суспільних процесів. «Усі сили, що впливають на поведінку людей і визначають собою характер їхнього спільного життя, можуть бути зведені до трьох основних розрядів:

1. розряду космічних (фізико-хімічних) сил

2. розряду сил біологічних

3. розряду сил соціально-психічних

До розряду космічних сил П.А. Сорокін відносить прості подразники, такі як світло, звук, температура, колір, вологість і т.д., і складні, такі як клімат даного місця, склад і характер ґрунту, зміна часів року, чергування дня і ночі.

До головних біологічних сил (подразникам) Сорокін відносить наступні:

1. потреба харчування

2. статтева потреба

3. потреба індивідуального самозахисту

4. потреба групового самозахисту

5. несвідоме наслідування

6. потреба руху

інші фізіологічні потреби (сну, спокою, гри і т.п.)

Соціально-психічні фактори поділяються Сорокіним на прості і складні.

До простого він відносить:

1. Ідеї; 2.почуття-емоції; 3.хвилювання людей;

До складного відносяться:

1. Матеріальна культура, що оточує людини; 2. Духовна атмосфера соціального середовища 3. Суспільно-політична організація груп, явища влади, багатство і гроші, поділ праці і т.д.

У своїй роботі П.А. Сорокін докладно показує ступінь впливу всіх цих факторів на поведінку людини і суспільне життя. «Людина, як і всі явища світу не вилучений з-під дії законів необхідності, що «абсолютної свободи волі» немає... Залежність від зовнішніх (космічних і біологічних) умов сприймається і переживається нами як відсутність волі... Залежність нашої поведінки від соціально - психічних подразників сприймається нами як відсутність залежності, як «свобода волі» і поведінки!... Ріст впливу соціально-психічних факторів «на нашу поведінку буде сприйматися нами як ріст нашої волі, як зменшення нашої залежності від умов, сторонніх і далеких нашому «я». От чому соціально-психологічні подразники поводження здаються нам звільняючими. Цей суб'єктивно-неминучий факт і послужив приводом для появ теорій «свободи волі». Єдиний зміст, що може мати «свобідна воля», означає об'єктивне зменшення залежності нашої поведінки від космічний і біологічних умов і ріст нашої залежності від умов соціально-психічних, - залежності, суб'єктивно пережитої нами як воля... З ходом історії вплив соціально-психічних сил росте, тому росте і наша «воля». Так здається нам суб'єктивно і таке єдино прийнятне поняття «свободи волі». «Кожний з нас, народжуючись у світ, несе із собою лише біологічну організацію, біологічні імпульси і ряд спадкоємних рис. Багаж - невеликий, фігура - невизначена. Що вийде з неї, геній чи невіглас... - це визначається сукупністю впливів соціального середовища. Воно формує людину як соціально-психічну індивідуальність».

Талкотт Парсонс (1902-1979) - Головні праці - ”Соціальна система” “Соціологічна теорія і сучасне суспільство”. Головна теза Парсонса полягає в тому, що суспільство являє собою складну систему соціальних елементів (груп, інститутів, індивідів), що знаходяться в стані активної взаємодії, що направляється системами цінностей, які мають апріорне походження. Парсонс думав, що джерела соціального саморуху необхідно шукати в позаекономічних факторах, панівною серед яких є мораль. Саме система моральних цінностей, поділених людьми, дозволяє інтегруватися їм у суспільство, що на наступному етапі виявляється представленим у взаємодії соціальних інститутів, при цьому виробнича діяльність виступає лише як приватний аспект цієї взаємодії.

Відносини структурних одиниць будуються на основі функцій, що забезпечують виживання суспільства як цілого. Парсонс виділив 4 види таких функцій: адаптація (проблема раціональної організації і розподіл ресурсів), цілеорієнтація (проблема визначення цілей), інтеграція (проблема збереження внутрішньої єдності системи - обов'язкових норм, правил і т.д.), підтримка зразка (проблема мотивації й узгодження особистих мотивів з цілями і цінностями суспільства). Кожній функції відповідає своя підсистема (економіка, політика, інститути соціального контролю, соціалізація) і соціальні інститути (заводи, банки, партії, держава, родина, школа, релігія).

Використана література:

Журнал “Соціс” №2, 1992р.

Сорокін П. “Моя філософія”, Соціс №10, 1992р.