Утилітаризм

Вступ.

У першій чверті XIX ст. напрямок політико-правової ідеології, де домінували інтереси особистості, а потім держави, набув подальшого розвитку в творчості представників французького та англійського буржуазного лібералізму Бенжамена Констана, Алексіса де Токвіля та Ієремії Бентама.

Ідеї особистої свободи, свобода приватної влас-ності, обмеження впливу держави на економічне життя, обстоювання ідеї поділу влади, що пропагу-валися цими мислителями, мали непересічне значен-ня для формування теоретичних засад громадянсько-го суспільства і правової держави.

1. Ієремія Бентам

Ідеї демократизації політичних і правових інститутів держави пропагував у своєму політико-правовому вченні англійський філософ і юрист Ієремія Бентам (1748—1832).

У "Принципах законодавства" та в інших працях мислитель зазначав, що основою та метою суспіль-ного існування людини є особиста користь. Життя людей повинне бути побудоване в такий спосіб, щоб отримати якомога більше користі, задоволень і виключити страждання. Навіть більше — з особистої користі, блага кожно-го індивіда складаються суспільна користь і загальне благо. Ієремія Бентам засновнував утилітаризм.

УТИЛІТАРИЗМ (від. лат. utilitas — користь, вигода) – принцип оцінки всіх явищ з точки зору їх корисності, можливості служити будь-яким засобом для досягнення мети.

З опертям на цей принцип І. Бентам визначав соціальну роль та призначення держави й законодав-ства — створення умов для досягнення користі й щастя кожної людини.

Мислитель був переконаний, що нові економічні умови, які складалися в Англії, можуть сприяти реалізації принципу користі, оскільки інтереси приватних власників багато в чому збігаються з інте-ресами суспільства в цілому. Тому держава повинна бути зацікавленою у збільшенні кількості власників, сприяти зміцненню середнього прошарку суспіль-ства, що дозволить зменшити бідність і збільшити загальну користь. Окрім цього, досягненню загаль-ної користі повинні сприяти, на думку І. Бентама, вільні ринкові відносини й конкуренція, відсторо-нення держави від впливу на економіку, ефективна боротьба зі злочинністю.

Важливим аспектом у досягненні суспільного іде-алу І. Бентама є демократизація політичних інститу-тів держави, забезпечення політичних та особистих прав і свобод людей, що можливо лише в демо-кратичній державі. Інші форми держави — монархія та аристократія не можуть забезпечити реалізації принципу загальної користі. Вони захищають користь та інтереси меншої кількості людей і не га-рантують особистої та майнової безпеки населення.

Досліджуючи походження держави, І. Бентам відкидав теорію договірного її утворення. Договір — це омана, стверджував він, усі держави утворені силою і закріпилися, завдяки звичкам людей підко-рятися урядові. Він також зазначав, що ніякого права чи прав, у тому числі й природних, що пере-дують державам і урядам, немає. Природними у людини е тільки почуття, здібності й нахили, їх не

можна вважати правом, а тим паче законами. Ба більше — їх необхідно підкорити законам, створити умови для розвитку позитивних здібностей і забо-ронити, викоренити антисоціальні нахили.

Позитивним правом, на думку мислителя, е вста-новлена законом можливість і гарантія дозволених вчинків.

Юридичні закони — це воля суверена, особи чи групи людей, що здійснюють верховну політичну владу. Вони забороняють або дозволяють певні дії, покладають на громадян права чи обов'язки.

2.Джон-Стюарт Мілль

Політичне вчення Джона-Стюарта Мілля (1806— 1873) є наступним етапом розвитку утилітаризму, започаткованого І. Бентамом. Мілль, базуючись на утилітаризмі, зробив важливий внесок у розвиток методології наукового пізнання соціально-полі-тичних явищ, а також у подальше розроблення нор-мативних засад політичної теорії лібералізму. Основні його праці — "Про свободу", "Роздуми про представницьке правління", "Основи політичної еко-номії".

Мілль розпочав свою науково-літературну діяль-ність як послідовник І. Бентама. Значний вплив на формування його світогляду справив батько Джеймс Мілль, який, власне, став симпатиком І. Бентама після смерті останнього в 1832 р. Формування влас-ної концепції Дж.-С. Мілля розпочалося з вивчення проблем моральної філософії та критики Бентамової етики. Він відкинув раціонально обгрунтоване розу-міння особистого щастя, що спиралося на апологію індивідуального егоїзму. Пояснюючи свій відхід від учення Бентама, Мілль писав у "Автобіографії": "Я ніколи не сумнівався у правильності свого висновку, що щастя є пробним каменем усіх життєвих правил, а водночас і метою життя. Але тепер я почав думати, що єдиний засіб досягнути цієї мети — поставити її на другий план, а не робити з неї безпосередньої цілі осмислення. Тільки ті щасливі, гадав я, хто ставить собі завданням у житті якийсь інший предмет, а не особисте щастя, наприклад: щастя інших, добробут людства, а також будь-яку справу, будь-яке дослід-ження, «що його вони здійснюють не як засіб, а як ідеальну ціль". Учений виступив проти виведення всієї моралі з принципу особистої, економічної користі, підкреслюючи значення ідеальних мораль-них засад.

Свою нову утилітаристську етику Мілль умотиво-вував із допомогою розгорнутої логіко-методологічної аргументації. Методологічні дослідження, в оста-точному підсумку, служили мислителеві засобом обґрунтування нової політичної реальності як своєрідної вершини історичного розвитку і водно-час — напрямків її вдосконалення на основі нових моральних ідеалів. Сам Мілль, пояснюючи фор-мування своїх поглядів, писав, що він осягнув "другу половину істини", порівняно з мислителями ХУЛІ ст., дійшовши висновку, що "...людський дух у своєму прогресі дотримується певного порядку, за яким певні явища повинні передувати іншим, і цей порядок може бути змінений урядом і суспільними перетвореннями тільки до деякої міри, але не в не-обмеженому розмірі; всі питання про політичний устрій відносні, але не абсолютні, і різні рівні розвитку людського прогресу не тільки можуть, а й повинні мати різні установи; управління завжди зо-середжується або переходить до рук тих, хто репре-зентує в суспільстві наймогутнішу силу, і діяльність цієї сили залежить не від суспільних інституцій, а, навпаки, інституції визначаються нею".

У