Значну увагу в концепції Мілля приділено правам людини. Для обґрунтування прав людини стосовно держави й суспільства вчений "не запозичував дока-зів з ідеї абстрактного права", а виходив, відповідно до утилітаристської традиції, з принципу користі — як індивіда, так і суспільства. З цього ж принципу він виходив, обґрунтовуючи й соціальні обов'язки, за-значаючи, що "договірна гіпотеза, придумана для пояснення соціальних обов'язків абсолютно не-потрібна". Мілль розглядав права людини, по-перше, як сферу, вільну від втручання держави, а, по-друге, прагнув максимально звузити коло випадків, коли втручання держави й суспільства у справи індивіда є допустимим. Головний принцип ставлення суспіль-на

ства й держави до індивіда має полягати в тому, що люди індивідуально чи колективно можуть спра-ведливо втручатися в дії індивіда тільки заради са-мозбереження, і кожен член цивілізованого суспіль-ства може бути справедливо підданий якомусь примусові лише в тому разі, коли це необхідно для попередження з його боку шкідливих дій відносно інших людей; особисте ж благо самого індивіда — фізичне або моральне — не є достатньою підставою для будь-якого втручання в його дії. Індивідуальна свобода, на думку Мілля, означає абсолютну незалежність людини у сфері тих дій, які безпосе-редньо торкаються тільки її самої; вона означає, що людина може бути в межах цієї сфери сама собі гос-подарем і діяти в ній за власним розсудом. Як аспекти індивідуальної свободи вчений вирізняв, зокрема: свободу думки й переконання, виражені зовні; свободу діяти спільно з іншими людьми; сво-боду вибору і досягнення життєвих цілей та само-стійне влаштування власного життя. Усі ці та пов'я-зані з ними свободи є конче потрібними для розвитку і самореалізації індивіда, і водночас вони є надійною охороною від посягання на автономію індивіда. Мілль писав: "Сфера індивідуальної свободи — це те, що безпосередньо стосується самого індивіда. Не є вільним те суспільство, хоч би якою була його форма правління, де індивід не має свободи думки і слова, свободи жити як хоче, свободи асоціацій". Під кутом зору такого розуміння свободи мислитель відповідно розглядав і питання про обсяг і зміст функцій дер-жави. Він уважав, що загальний принцип діяльності держави полягає в тому, що держава не повинна заважати вільній діяльності індивідів та їхніх асо-ціацій; навпаки, вона має сприяти їм у цій діяль-ності, робити все, щоб розвивати в суспільстві дух самостійності та підприємництва. Проте Мілль не обмежував сферу діяльності держави гарантуванням безпеки і правопорядку. Виступаючи за невтручання держави у сферу індивідуального життя особи, вія називав і низку винятків, себто ті сфери, що їх дер-жава може й повинна регулювати. Це: захист пси-хічно хворих і дітей; гарантія договорів; державний контроль за діяльністю; регулювання трудових відносин, зокрема робочого часу в усій країні; дер-жавна соціальна допомога, поряд із системою приватного благодійництва; державна організація заходів, вигідних для всього суспільства, якщо це не під силу приватній ініціативі, зокрема організація наукових досліджень. Свобода індивіда, приватної особи е первинною стосовно політичних структур та їхнього функціонування. Це ставить державу в залежність од волі та вміння людей створювати й налагоджувати нормальне людське співжиття. З огляду на це він відкидав ранньоліберальний погляд на державу як на природне зло, від якого більшою чи меншою мірою потерпає суспільство. Мілль писав: "Врешті-решт, держава завжди буває не краща і не гірша, ніж індивіди, які її складають". Державність є такою, яким є суспільство в цілому, і тому насамперед воно відповідає за її стан. Головна умова існування гідної держави — самовдосконален-ня народу, високі якості людей, членів того суспіль-ства, для якого призначена ця держава.

Розглядаючи форми правління, мислитель ува-жав, що найкращою є представницька демократія. "Краща форма правління така, за якої вищою спос-тережною владою, яка вирішує справи в останній інстанції, наділено всю сукупність членів суспіль-ства, тобто, за якої кожен громадянин не лише має голос в управлінні країною, а й, в разі потреби, може бути задіяний у реальній участі в ньому та викону-вати якусь місцеву чи загальносуспільну функ-цію", — писав Мілль. При цьому він наголошував: "...кращим урядом для всякого народу буде той, який зможе допомогти народу йти вперед". Саме представницька демократія може усунути, на думку вченого, ті класові суперечності, що були