У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


всякого народу буде той, який зможе допомогти народу йти вперед". Саме представницька демократія може усунути, на думку вченого, ті класові суперечності, що були в суспіль-стві, тільки вона може й повинна мати надкласовий характер. "Коли влада перебуває в руках якогось класу, він свідомо і вмисно приносить інтереси інших класів у жертву своїм інтересам", — зазначав Мілль і продовжував: "Одна з найбільших небезпек демократії, як і будь-якої іншої форми правління, полягає у згубних інтересах правителів, які зважа-ють тільки на інтереси панівного класу і цим надовго завдають шкоди всьому народові... Було б бажано, щоб жоден із класів і жодне об'єднання класів, схильних до об'єднання, не мали змоги користу-ватися домінуючим впливом в управлінні". Під кла-сом Мілль розумів "певну кількість осіб, пов'язаних тими самими шкідливими інтересами". Населення сучасної йому держави мислитель поділяв на два класи: робітників і власників. "Ці два класи, — писав він, — мають бути врівноважені у предс-тавницькій системі; іншими словами, кожен із них повинен мати однакову кількість голосів у парла-менті, оскільки більшість кожного класу під час су-перечностей переважно керується своїми класовими інтересами, а меншість керується розумом, спра-ведливістю і загальним благом; і ця меншість кож-ного з класів, вступаючи в союз з іншим класом, дає йому перевагу над вимогами власної більшості, яка, на думку меншості, не повинна взяти гору". Мілль передбачав створення такої більшості в парламенті, яка могла б консенсусом ухвалювати рішення, необхідні чи бажані для всього суспільства. Власне, втрата в XX ст. розвиненими демократичними дер-жавами чіткого класового характеру і є досягненням тієї моделі, яку теоретично розробляв Джон-Стюарт Мілль.

Утилітариські погляди інших мислителів.

Утилітаризму, як теорії, відповідає ідеал життя, який ми бачимо реалізованим англійцями, і це не дивно, адже зерно утилітаризму ми можемо знайти вже в Бекона. Це зерно ми вбачаємо, по-перше, в утилітарному погляді на науку і знання взагалі, що повинно підкорити природу людині, по-друге — у поглядах Бэкона на благо: розділяючи благо на індивідуальне і суспільне, філософ дає явну перевагу другому. Дарма було б шукати найприблизніші визначення того, що Бекон розуміє під суспільним благом. У Локка ясно відчувається мотив утилітаризму. Добром Локк називає все те, що породжує задоволення чи зменшує страждання; зло, навпаки, є те, що породжує страждання і зменшує задоволення. Щастя є вище задоволення. Необхідна умова досягнення щастя — чеснота. Критерієм чесноти є її корисність. Чеснота, що визначає діяльність людини, залежить від потрійного законодавства — божественного, цивільного і суспільного. Людина кориться всім трьом законодавствам з мотивів користі. З утилітариським елементом ми зустрічаємося й у французьких енциклопедистів. У Гельвеція егоїстичне прагнення до задоволення є нерозривним із загальним благом. Цей же момент загальної користі дуже сильно звучить і в книзі Гольбаха: «Система природи». Давид Юм бачить критерій моральності в тому ж, у чому Гельвецій і Гольбах; його принцип — загальна користь. В аналізі Юма критикується егоїзм, як принцип моралі, і відзначається значення симпатії в діяльності людини. Ще один крок у розвитку утилітаризму представляє теорія Гартлея. Він розрізняє три види особистої користі: грубу, яка полягає в тому, що людина шукає задоволення і уникає страждань, що випливає з діяльності уяви, честолюбства й егоїзму; більш тонку, в силу якої людина шукає задоволення в почутті симпатії, теопатії і моральності — і, нарешті, користь розумну, яка можливо передбачає найбільше щастя.

Висновок.

Отже, основним напрямком діяльності людини мислителі-утилітаристи вважали користь. Життя людей повинне бути побудоване в такий спосіб, щоб отримати якомога більше користі, задоволень і виключити страждання. Навіть більше — з особистої користі, блага кожно-го індивіда складаються суспільна користь і загальне благо. Кінцева мета дій людини — прагнення до щастя і зменшення страждання — є фактом, що не підлягає доведенню з допомогою розуму. Людина може бажати тільки щастя, а оскільки воля люди-ни — це "дитя бажання", то вона повинна бути спря-мована на досягнення щастя. Усе, що веде до досягнення щастя, — корисно, морально і справедливо.

Ідеї Ієремії Бентама та Джона-Стюарта Мілля певна річ, відповідали вимогам часу і сприяли подальшому розвиткові буржуазного світогляду.


Сторінки: 1 2 3 4