Утилітариські погляди інших мислителів.
Утилітаризму, як теорії, відповідає ідеал життя, який ми бачимо реалізованим англійцями, і це не дивно, адже зерно утилітаризму ми можемо знайти вже в Бекона. Це зерно ми вбачаємо, по-перше, в утилітарному погляді на науку і знання взагалі, що повинно підкорити природу людині, по-друге — у поглядах Бэкона на благо: розділяючи благо на індивідуальне і суспільне, філософ дає явну перевагу другому. Дарма було б шукати найприблизніші визначення того, що Бекон розуміє під суспільним благом. У Локка ясно відчувається мотив утилітаризму. Добром Локк називає все те, що породжує задоволення чи зменшує страждання; зло, навпаки, є те, що породжує страждання і зменшує задоволення. Щастя є вище задоволення. Необхідна умова досягнення щастя — чеснота. Критерієм чесноти є її корисність. Чеснота, що визначає діяльність людини, залежить від потрійного законодавства — божественного, цивільного і суспільного. Людина кориться всім трьом законодавствам з мотивів користі. З утилітариським елементом ми зустрічаємося й у французьких енциклопедистів. У Гельвеція егоїстичне прагнення до задоволення є нерозривним із загальним благом. Цей же момент загальної користі дуже сильно звучить і в книзі Гольбаха: «Система природи». Давид Юм бачить критерій моральності в тому ж, у чому Гельвецій і Гольбах; його принцип — загальна користь. В аналізі Юма критикується егоїзм, як принцип моралі, і відзначається значення симпатії в діяльності людини. Ще один крок у розвитку утилітаризму представляє теорія Гартлея. Він розрізняє три види особистої користі: грубу, яка полягає в тому, що людина шукає задоволення і уникає страждань, що випливає з діяльності уяви, честолюбства й егоїзму; більш тонку, в силу якої людина шукає задоволення в почутті симпатії, теопатії і моральності — і, нарешті, користь розумну, яка можливо передбачає найбільше щастя.
Висновок.
Отже, основним напрямком діяльності людини мислителі-утилітаристи вважали користь. Життя людей повинне бути побудоване в такий спосіб, щоб отримати якомога більше користі, задоволень і виключити страждання. Навіть більше — з особистої користі, блага кожно-го індивіда складаються суспільна користь і загальне благо. Кінцева мета дій людини — прагнення до щастя і зменшення страждання — є фактом, що не підлягає доведенню з допомогою розуму. Людина може бажати тільки щастя, а оскільки воля люди-ни — це "дитя бажання", то вона повинна бути спря-мована на досягнення щастя. Усе, що веде до досягнення щастя, — корисно, морально і справедливо.
Ідеї Ієремії Бентама та Джона-Стюарта Мілля певна річ, відповідали вимогам часу і сприяли подальшому розвиткові буржуазного світогляду.