«Не буде свободи..., якщо судова влада не відділена від влади законодавчої і виконавчої. Якщо вона сполучена з законодавчою владою, то життя і свобода громадян виявляться у владі сваволі, тому що суддя буде законодавцем. Якщо судова влада сполучена з виконавчою, то суддя одержує можливість стати гнобителем".

Нарешті, що відбудеться, якщо сполучені всі три влади?

Відповідь достатньо лаконічна і проста. У цьому випадку неминуче встановлення самого найжорстокішого деспотизму і повної загибелі свободи.

Доктрина, створена Ш. Монтеск'є, не обмежується відокремленням трьох гілок влади і показом небезпеки їхнього з'єднання в руках однієї особи або органа. Не менше важлива й інша сторона цієї доктрини-міркування про те, чи не призведуть розчленовування влади і їхньої взаємної збалансованості до паралічу влади, до безвладдя, при котрих також неминучі руйнація держави і загибель свободи. Запобігти подібному розвитку подій можуть; узгодженість і взаємодія влади.

У доктрини поділу влади виявилася непроста доля. Вона одержала широке визнання і підтримку з боку самих прогресивних сил, стала одним із головних постулатів демократичної конституційно-правової теорії. Нарешті, вона знайшла свій прямий відбиток і закріплення в основних законах передових держав, а сьогодні (особливо після краху тоталітарних режимів) стала головним конституційним принципом практично всіх держав світу.

Він заявляє, що тільки ті закони повинні застосовуватися, які служать суспільному благу. При конфлікті громадянських законів із законами релігії перші повинні мати зверхність над другими. Дотримання державних законів обов'язкове для всіх громадян, а закони релігії дотримуються самими віруючими добровільно і тільки в такій мірі, в якій вони не суперечать законам світської влади. Тут Монтеск’є фактично висловлюється за відділення церкви від держави. Монтеск’є дійшов висновку: закон повинен стояти на стражі свободи і формальної рівності всіх громадян, незалежно від походження і релігійної приналежності, на стражі приватної власності і вільної торгівлі. Цей висновок став одним із вирішальних гасел прийдешньої буржуазної революції у Франції.

Використана література:

Нерсесянц В. С. Право й закон. — М., 1983.

Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.Н.Марченко. М., 1996

Хропонюк В. Н. Теория государства и права.: Учебное пособие для высших учебных заведений . – М. 1995.

Шульженко Ф. П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. – К.:Інтер, 1999. – 304с.