Думається, що дана диференціація випадків рецидиву заснована на обліку методів кримінально-правової регламентації відповідальності рецидивістів. Зрозуміло, і такий критерій може бути встановлений в основу розподілу рецидиву на види. Проте, подібна класифікація не може замінити за своїм значенням диференціації, що покоїться на обліку характеру злочинів. Не можна визнати за достатньо правильне розуміння загального рецидиву як здійснення будь-яких злочинів. При такому трактуванні по суті стирається відмінність між загальним поняттям рецидиву і специальным3 .

У зв'язку з висловленим більш правильним представляється розуміння загального рецидиву як здійснення особою після засудження різнорідного злочину. Під спеціальним рецидивом мається на увазі здійснення після засудження нового однорідного або тотожного преступления4 .

Загальному рецидиву в кримінальному законодавстві надається значення обставини обтяжливого відповідальність при призначенні покарання (п.1 ст.41 УК України). Спеціальному рецидиву надається значення кваліфікуючої обставини. Разом з тим спеціальний рецидив може мати значення обтяжливої обставини.

б) Грунтуючись на кількісних показниках злочинних діянь, створюючих даний вид повторності злочинів, випадки рецидиву можна підрозділити на: простий (однократний) рецидив, коли злочин скоюється особою, осудженою раніше лише один раз і складний (багатократний) рецидив, коли скоюється новий злочин особою, раніше судимою двічі і более1 . За інших рівних умов другий різновид рецидиву свідчить про більш високу суспільну небезпеку злочинної діяльності рецидивіста, а також, як правило, є об'єктивним виразом більшої стійкості антисоціальних настроїв індивіда, його антигромадської орієнтації. Адже відомо, що антисоціальні погляди, звички і навики складаються у людини не відразу, не в одну мить, а є результатом більш менш тривалої дії комплексу різних по своєму характеру несприятливих обставин. Процес впливу на особу негативних чинників може продовжуватися після того, як у нього вже сформувалася антисоціальна орієнтація. А зміст і ступінь останньої можуть бути різні.

При характеристиці суспільної небезпеки рецидивіста, що неодноразово притягується до кримінальної відповідальності, представляє інтерес його емоційна реакція на загрозу покарання. Для рецидивістів вказаної категорії характерною є байдужість до загрози кримінально-правової репресії, що росте з кожним новим злочином. Злочинець все з меншими, а нерідко без каих-либо коливань, йде на здійснення чергового злочину, бо стримуючі початки поступово угасають. Притупляються антикриміногенні мотиви не тільки етичного порядку, але і відчуття страху перед законом. А якщо рецидивіст і випробовує під годину відомі коливання до здійснення злочину, то вони обумовлюються міркуваннями "технічного характеру", тобто міркуваннями можливості реального досягнення бажаного в тій або іншій конкретній життєвій ситуації. Антигромадські, у тому числі злочинні, навики і звички стають своєрідним життєвим кредо рецидивіста. Багатократний рецидив виробляє у суб'єкта певний досвід злочинної діяльності, що використовується ними як в цілях реалізації своїх злочинних задумів, так і для того, щоб избегнуть викриття.

Очевидно, цими властивостями особи рецидивістів слід пояснити характерну для складного рецидиву тенденцію збільшення суспільної небезпеки злочинів у міру зростання числа судимостей суб'єкта.

Висловлене дозволяє укласти, що цілеспрямована і ефективна боротьба з рецидивною злочинністю вимагає ретельного аналізу, зокрема, кількісних показників співвідношення простого і складного рецидиву, а рівно змін, що відбуваються в їх соотношении1 .

в) По ступеню суспільної небезпеки злочинів, охоплюваних рецидивом, А.М.Яковльов підрозділяв на рецидив тяжких і менш тяжких преступлений2 . Дана класифікація рецидиву, що грунтується на вказаному критерії, заслуговує уваги. Вона дозволяє, зокрема, глибше з'ясувати структуру і характер рецидивної злочинності. Не з'ясувавши співвідношення тяжких і менш тяжких злочинів в загальній масі рецидивних злочинів, не можна вірно оцінити і динаміку рецидиву. Разом з тим, правильне з'ясування картини рецидивної злочинності з урахуванням згаданих показників дозволяє розробити і запровадити в життя необхідні заходи по подальшому вдосконаленню форм і методів боротьби з рецидивною злочинністю.

Градація рецидиву залежно від ступеня тяжкості досконалих злочинів допомагає вірно оцінити відповідно і ступінь суспільної небезпеки рецидивіста. Звичайно, міра соціальної небезпеки останнього визначається не тільки ступенем тяжкості, створюючих рецидив злочинів, але і рядом інших чинників (кількістю судимостей, характером досконалих злочинів, часом, минулим з моменту від'їзду покарання до здійснення нового злочинного діяння і ін.). І це необхідне мати у вигляді при організації боротьби з рецидивом. Проте, це зовсім не виключає, а, навпаки, припускає необхідність точного визначення ступеня соціальної небезпеки злочинів, що входять в рецидив.

Кажучи про значення дифференцации рецидиву при вказаній класифікації, слід зазначити, що вона допомагає з урахуванням ступеня суспільної небезпеки злочинця розв'язати проблему індивідуалізації відповідальності рецидивістів.

г) Ступінь суспільної небезпеки злочинів, що входять в рецидив, може бути відображена також при підрозділі рецидиву залежно від форми вини: рецидив умисних злочинів, рецидив необережних злочинів, рецидив злочинів, вчинених і умисно, і по необережності. Позитивна сторона такого розподілу рецидиву полягає в тому, що вона дозволяє, як правило, судити не тільки про ступінь небезпеки злочинів, що становлять рецидив, але і певною мірою про інтенсивність антисоціальних властивостей суб'єкта. Разом з тим вказана класифікація не позбавлена і недоліків, які зводяться головним чином до того, що підрозділ рецидиву по формах вини не завжди може відобразити велику суспільну небезпеку умисних злочинів в порівнянні з необережними. В кожну з названих груп можуть ввійти злочини, однакові по ступеню небезпеки або перша група (умисні злочини) об'єднуватиме злочини менш тяжкі ніж друга (необережні злочини) 3 .

д) По ступеню суспільної небезпеки розрізняють рецидив пенітенціарний і особливо опасный1 . Під пенітенціарним рецидивом розуміють здійснення