Систематичність може бути охарактеризована як такий різновид повторності злочинних діянь, яка є виразом певної лінії поведінки винен, зв'язаний з відомою періодичністю скоюваних злочинів з невеликим інтервалом між ними5. Прикладом такої періодичності може служити справа Ч., який в течії два роки сорок раз підроблював бланки рецептів на отримання ліків, що містять наркотичні речовини, завіряв їх підробленим штампом госпиталя6 .

Систематичність припускає здійснення тотожних злочинних діянь. Якщо особою скоюються багато разів різні по характеру діяння, то має місце не систематичність, а сукупність злочинів.

Поняттям систематичності охоплюється здійснення злочинних діянь, які мали місце до залучення винен до кримінальної відповідальності. На користь такого розуміння її свідчить кримінальне законодавство, яке чітко розмежовує при обліку як кваліфікуючі ознаки окремих складів здійснення злочинів систематично від чинення злочинів особою, що має судимість.

Таким чином, під систематичністю розуміються такі випадки, коли в перебігу більш менш тривалого часу особа скоює тотожні злочинні діяння три рази і більш, якщо ні за один з цих злочинів воно не піддавалося оссуждению, а скоєне свідчить про певну негативну тенденцію в поведінці виновного1 .

1.3 Здійснення злочинів у вигляді промислу.

Близькою до систематичності є інша форма злочинної поведінки, утворювана рядом суспільно небезпечних актів, - здійснення злочинів у вигляді промислу.

Для розкриття змісту поняття промислу як певної форми злочинної діяльності необхідно звернутися до чинного законодавства. Здійснення діянь у вигляді промислу передбачено, наприклад. як кваліфікуюча ознака в ч. 4 ст. 213 УК України. В цьому складі під здійсненням злочину у вигляді промислу розуміється злочин, утворюваний сукупністю тотожних, органічно зв'язаних між собою дій, які роблять замах на одну сферу суспільних відносин, що охороняються законом, і передбачені однією кримінально-правовою нормою.

Володіючи з погляду кількісних ознак загальними рисами з систематичністю, злочинний промисел має особливості, пов'язані з характером злочинів.

Законодавець, використовуючи термін "здійснення діяння у вигляді промислу" стосовно злочинів, здійснених для незаконного матеріального збагачення, причому таким, які приносять злочинцю нетрудовий дохід, що є для нього основним або додатковим джерелом матеріального обогащения2. На цю важливу обставину указується в ухвалі Пленуму Верховного Суду СРСР від 13 грудня 1974 р. "Про судову практику у справах про спекуляцію", де сказано, що " під спекуляцією у вигляді промислу слід розуміти таку систематичну діяльність по скупці і перепродажу товарів або інших предметів з метою наживи, яка є для винне основною і або додатковим джерелом засобів существования"3 .

Тим часом слідчо-судова практика показує, що злочинна діяльність у вигляді промислу здійснюється не тільки в цілях витягання засобів існування винен і його сім'ї, але і нерідко в цілях збагачення, придбання предметів розкоші і т.п.

Отже, правова характеристика злочинної діяльності у вигляді промислу як направленої на витягання наживи, яка є для винне основним або додатковим джерелом засобів існування, є неповною і неточною. Слідує згодиться з професором В.В. Сташисом, який характеризував витягувану наживу при промислі не тільки як основне або додаткове джерело засобів існування винен, але і як засіб систематичного його обогащения1 .

В.П.Малков пропонував ч.2 п.10 ухвали Пленуму Верховного Суду СРСР від 13 грудня 1974 р. "Про судову практику у справах про спекуляцію" висловити в наступній редакції: "під спекуляцією у вигляді промислу слід розуміти таку систематичну діяльність по скупці і перепродажу товарів або інших предметів з метою наживи, яка є для винне основним або додатковим, але істотним джерелом засобів або джерелом систематичного збагачення".

Таким чином, під здійсненням злочинів у вигляді промислу доцільно розуміти таку систематичну злочинну діяльність з метою витягання наживи, яка є для винне основним або додатковим, але істотним джерелом засобів існування або є джерелом систематичного збагачення.

В цілях уникнення суперечного розуміння промислу в теорії судовій практиці було бажано дати законодавче визначення цього понятия2 .

1.4 Реальна сукупність злочинів.

Реальна сукупність є різновидом повторності не сполученої із засудженням винен. Вона як і інші види повторності, характеризується тим, що винен різними діями, як правило різночасно, скоює два і більш самостійних злочини, які не укладаються в рамки одного ( простого або кваліфікованого) складу злочину і кваліфікуються по різних статтях або частинах статті кримінального закону. Реальну сукупність можуть утворити лише такі злочини, кожне з яких вчинене до засудження винен. У зв'язку з цим про реальну сукупність можна вести мову тільки тоді, коли хоча б по двох з вхідних в сукупність злочинів не закінчилися терміни давності кримінального преследования3 .

Відмітною ознакою реальної сукупності злочинів від таких видів множинності злочинів рівнозначного їй порядку, як неодноразова, систематичність або здійснення злочинів у вигляді промислу є та особливість, що при реальній сукупності всі самостійні суспільно небезпечні діяння, учинені винен, не укладаються в рамки одного складу (простого або кваліфікованого), передбаченого кримінальним законом, незалежно від їх однорідності або різнорідності. Мають рацію Е.А.Фролов і Р.Р.Галіакбаров, затверджуючі, що " сукупність можуть утворити як однорідні, так і різнорідні преступления"1 . Проте немає єдності думок про те, можуть утворити реальну сукупність тотожні злочинні діяння. Е.А.Фролов і Р.Р.Галіакбаров вважали, що не могут2 . Цієї ж позиції дотримується Е.Прокоповіч. Він вважав, що "немає сукупності,