Предметом злочину є також відбитки маркувальних машин. Маркувальна машина призначена для нанесення на прості та рекомендовані листи, бандеролі, картки відтисків, офіційно прийнятих і діючих під безпосереднім контролем адміністрації зв'язку, що підтверджують оплату послуг поштового зв'язку, а також нанесення дати та місця приймання цієї кореспонденції, поштової адреси.

Відбитки маркувальних машин (у документах Всесвітнього поштового союзу ці машини називаються франкувальними) підтверджують оплату послуг поштового зв'язку, а також фіксують дату і місце приймання кореспонденції.

Під проїзними документами слід розуміти документи, які надають право на проїзд залізничним, водним, повітряним і автомобільним транспортом (квитки вказаних видів транспорту (разові, місячні, квартальні, річні), у т.ч. талони або жетони, службові та пільгові проїзні документи тощо). До документів на перевезення вантажу слід відносити, наприклад, вантажні квитанції, дорожні відомості.

З об'єктивної сторони злочин може виражатись в одній з таких трьох дій: 1) виготовлення з метою збуту завідомо підроблених предметів, зазначених у диспозиції ст. 215; 2) їхній збут; 3) використання вказаних предметів.

Під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа. В останньому випадку (так звана переробка) перекручення істини відбувається шляхом внесення у документ неправдивих відомостей (виправлення, внесення фіктивних записів, знищення частини тексту, витравлення, підчистка, змивання, підробка підпису, проставлення на документі відбитка підробленої печатки тощо). Під збутом підроблених документів слід розуміти будь-яке оплатне чи безоплатне відчуження цих предметів та запускання їх в обіг (продаж, обмін, дарування, передача за рахунок погашення боргу тощо).[6, ст.358]

Виготовлення підроблених документів означає повне виготовлення сфальсифікованих форм-кліше і бланків, а також внесення змін у справжні знаки поштової оплати, марко-вану продукцію, міжнародні купони для відповіді, посвідчення особи для міжнародного поштового обміну, відбитки маркувальних машин, а також квитки заліз-ничного, водного, повітряного або автомобільного транс-порту та інші проїзних документи і документи на перевезення вантажу, що створює належний зміст їх реквізитів. Способи такого виготовлення можуть бути різними.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 215, вважається закінченим з моменту вчинення однієї з трьох дій, які альтернативно становлять його об'єктивну сторону.

Використання завідомо підробленого документа може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред'явлення документа; 2) подання документа.

При пред'явленні документа суб'єкт, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. При цьому підроблений документ залишається у володінні винного (наприклад, пред'явлення підробленого проїзного квитка контролерові).

Подання документа також передбачає , що певне коло осіб ознайомлюється із змістом підробленого документа. Але підробка не залишається у винного, а передається уповноваженими особами для посвідчення тих чи інших фактів з метою отримання прав або звільнення від обов”язків.

Використання завідомо підробленого документа є закінченим злочином з моменту, коли документ пред”явлено або подано винним незалежно від того, чи вдалося йому досягти поставленої мети.[6, ст.358]

2.Суб”єктивні ознаки злочину

Суб'єкт злочину є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла віку 16-ти років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Для злочину у формі виготовлення підроблених знаків чи білетів обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета збуту підробок.

Використана література:

Закон України "Про зв'язок" від 16 травня 1995р.

Всесвітня поштова конвенція від 4 вересня 1994 р. Затверджена указом Прези-дента України № 110/99 від 1 лютого 1999 р.

Правила користування послугами поштового зв'язку. Затверджені постановою КМ № 1515 в редакції від 4 жовтня 2000 р.

Положення про поштові марки, блоки, марковані конверти і картки. Затвер-джене наказом Міністерства зв'язку України № 262 від 16 грудня 1996 р.

Інструкція про порядок використання маркувальних машин у поштовому зв'яз-ку. Затверджена наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації Украї-ни №81 від 29 травня 2000 р.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.