Під шкодою здоров’ю потерпілого розуміється заподіяння потерпілому легких, середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень. Загибель людей означає смерть хоча б однієї особи внаслідок радіоактивного опромінення. До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені велика екологічна чи матеріальна шкода, виникнення масових заворушень в результаті масової радіофобії чи інших пов’язаних з незаконним збутом радіоактивно забрудненої продукції причин тощо.

Наслідки у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків утворюють кваліфіковані види розглядуваного злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли порушення вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 327 правил створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або з моменту настання реальних наслідків, передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 327.

Якщо заготівля, переробка з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивне забруднених понад рівні, що допускаються, не спричинили наслідків, передбачених ч.ч. З і 2 ст. 327, вчинене може бути розцінене як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 42-2 КАП (Заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції). Умисне придбання і використання для виробничих потреб будівельних матеріалів, устаткування і транспортних засобів, які вивезено (винесено) з території, що зазнала радіоактивного забруднення, тягне адміністративну відповідальність за ч. З ст. 46-1 КАП.

Суб’єктивні ознаки злочину.

Суб’єкт злочину є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-ти років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом стосовно дій (при цьому заготівля і перероблення відповідної продукції можуть бути вчинені лише з прямим умислом) і умислом або необережністю стосовно наслідків. При цьому ставлення до наслідків у вигляді шкоди здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 327), загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 327) може бути тільки необережним, а до наслідків у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 327) характеризується тільки непрямим умислом або необережністю. Якщо особа умисно ставиться до завдання шкоди здоров’ю людей або збуває продукти харчування, радіоактивне забруднені понад рівні, що допускаються, з метою викликати таким чином смерть потерпілого чи певного кола осіб, її дії за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. ст. 115 (Умисне вбивство), 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження), 122 (Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження), 125 (Умисне легке тілесне ушкодження) — залежно від конкретних наслідків або інших обставин справи, або за ст. 113 чи іншими статтями Особливої частини КК.

Крім того, заготівля і перероблення відповідної продукції вчинюється з метою її збуту (відповідно, злочин у цих формах може бути вчинений лише з прямим умислом).

Вивезення (винесення) із зони радіоактивного забруднення без відповідного дозволу будівельних матеріалів, устаткування, транспортних засобів, плодів, ягід, грибів, інших продуктів харчування, домашніх речей або інших предметів без мети їх збуту тягне відповідальність за ч. 1 ст. 46-1 КАП, а вивезення (винесення) з території, що зазнала радіоактивного забруднення, без радіометричного контролю і відповідного дозволу вказаних предметів, радіоактивно забруднених понад рівні, що допускаються, без мети їх збуту — за ч. 2 ст. 46-1 КАП.

Використна література:

Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998р. (ст. 3).

Указ Президії Верховної Ради УРСР “Про відповідальність за порушення вимог режиму радіоактивної безпеки, заготівлю, переробку і збут радіоактивно забруднених продуктів харчування” від 28 січня 1991 р.

Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні. Затверджений наказом Держстандарту України в редакції № 499 від 27 листопада 1996 р.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.