Об’єктивна сторона злочину проявляється у посяганні на життя зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його умисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство.

Вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що на залежали від її волі.

При вчиненні цього злочину у другій його формі не має значення, який саме замах було вчинено — закінчений чи незакінчений.

Закінченим цей злочин вважається: у першій його формі — з моменту настання смерті потерпілого; у другій формі — з моменту вчинення дій, які утворюють замах на його вбивство.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому інтелектуальним моментом умислу має, зокрема, охоплюватись специфічний соціальний статус потерпілого (те, що він є суддею, народним засідателем чи присяжним або близьким родичем однієї з цих осіб).

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони вбивства чи замаху на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів є мотив. Такого роду посягання здійснюється у зв’язку з діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя.

Діяльність пов’язана із здійсненням правосуддя - діяльність суддії народного засідателя чи присяжного, яка власне і становить зміст здійснення правосуддя, а саме реалізацію у встановленому законом порядку своїх повноважень з підготовки до розгляду, розгляду судової справи, винесення у ній рішення та його виконання Діяльністю, пов’язаною із здійненням правосуддя, слід також визнавати будь-яку іншу службову діяльність судді яка хоч і опосередковано, але має відношення до здійснення правосуддя (проведення узагальнення судової практики розгляд звернень громадян тощо). Такою діяльністю є також дії організаційного та процесуального характеру, які суддя вчиняє у зв’язку із зайняттям ним адміністративної посади у суді (голови суду, його заступника) і які безпосередньо впливають на розгляд судової справи і полягають, зокрема, у призначенні суддів як головуючих у судових засіданнях, відводі суддів, принесенні протестів на рішення у судових справах, зупиненні виконання таких рішень, або пов’язані з вирішенням питань щодо організації діяльності суду (призначення і звільнення працівників суду, підвищення їх кваліфікації, керівництва канцелярією суду, кликання президії чи пленуму суду тощо). Водночас здійснення суддею діяльності, яка хоча певною мірою і обумовлена його статусом, але головним чином прямована на виконання інших, ніж здійснення правосуддя, функцій (наприклад, участь судді у науково-практичній конференції, підготовці нормативно-правових актів тощо), не охоплюється розглядуваним поняттям.

Якщо такий зв’язок відсутній, а вбивство чи замах на вбивство таких осіб вчинено за інших мотивів (із ревнощів, хуліганських спонукань, помсти на побутовому ґрунті тощо), дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною (відповідним пунктом ч. 2) ст. 115 (Умисне вбивство), а у певних випадках за ст. 112 - (якщо мав місце замах на вбивство — ще й за відповідною частиною ст. 15).

Висновки.

Отже, основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині діяльності судді, народного засідателя чи присяжного, при цьому додатковим обов’язковим його об’єктом виступає життя особи.

Потерпілими від злочину можуть бути: 1) суддя; 2) народний засідатель; 3) присяжний; 4) їх близькі родичі.

Об’єктивна сторона злочину проявляється у посяганні на життя зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його умисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство.

При вчиненні цього злочину у другій його формі не має значення, який саме замах було вчинено — закінчений чи незакінчений.

Закінченим цей злочин вважається: у першій його формі — з моменту настання смерті потерпілого; у другій формі — з моменту вчинення дій, які утворюють замах на його вбивство.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони вбивства чи замаху на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів є мотив – діяльність пов’язана із здійсненням правосуддя.

Використана література:

Конституція України (ст. ст, 124-129).

Закон України “Про статус суддів від 15 грудня 1992р. (ст. ст. 1—15).

Закон України “Про Конституційний Суд України  від 16 жовтня 1996 р. (. ст. 16-19).

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., “Форум”, 2001.